Корабель, ім'я якому вибрав імператор, є символом Петербурга.
Верф "Нове Адміралтейство" рівно 107 років тому - 4 червня 1897 - приступила до будівництва легендарного крейсера "Аврора". Імператор Микола II особисто вибрав назву для судна, а також був присутній під час його спуску на воду у 1900 році.На даний момент крейсер «Аврора» стоїть на ремонті в Кронштадті та чекає повернення на Петроградську набережну.
SPB.AIF.RU зібрав п'ять цікавих фактів про легендарне судно, яке повернеться на своє історичне місце у 2016 році.
"Полкан" або "Богатир"
Бронепалубний крейсер першого рангу «Аврора» став останнім у серії з трьох суден водотоннажністю 6,6 тисячі тонн, побудованих на верфі «Нове Адміралтейство» наприкінці XIX століття.Перші два кораблі проекту назвали «Паллада» та «Діана». Третій протягом року був безіменним. За традицією, що існує з часів Петра I, право надавати імена великим кораблям належало імператору. Перед Миколою II поклали список, у якому були такі назви: «Геліона», «Юнона», «Психея», «Полкан», «Боярин», «Нептун», «Аскольд», «Богатир», «Варяг» та «Аврора ». Імператор підкреслив останнє, а також щоб не було помилок, своєю рукою написав його на полях.
Корабель, що будується, за наказом від 6 квітня 1897 року назвали «Авророю».Втім, раніше таку ж назву носив трищогловий вітрильний фрегат. Ту «Аврору» збудували 1835 року у Петербурзі на Охтинській верфі.
Крейсер Аврора". Кампанія 1902 року Фото: Commons.wikimedia.org
Крокодили, лемури та удав
Крейсер урочисто спустили на воду у Петербурзі у 1900 році. На церемонії були присутні імператор Микола II, а також імператриці Марія Федорівна та Олександра Федорівна.
У 1905 році, коли «Аврора» йшла до берегів Японії в розпал російсько-японської війни, на борту судна мешкали два крокодила - вони були домашніми вихованцями моряків. Рептилій взяли на борт в одному з африканських портів, які перебували на шляху до Японії.Крокодилів звали Сам і Того. За спогадами письменника Юрія Чернова, який розповів про побут моряків з «Аврори» у книзі «Доля висока «Аврори», на борту також було кілька хамелеонів, лемурів та удав. Екзотичних тварин екіпаж узяв на борт після загибелі собаки Шаріка.Рептилій чекала непроста доля: Сам скинувся з палуби і загинув, а Того було вбито під час Цусімської битви.
Крейсер «Аврора» під час випробувань 14 червня 1903 року Фото: Commons.wikimedia.org
Прикрити собою у Цусіми
Друга ескадра Тихоокеанського флоту, яка налічувала 38 бойових кораблів та допоміжних суден, дійшла до берегів Японії. Подолавши три океани, вона не змогла пройти Корейську протоку. Там на неї чекали 89 кораблів японського флоту під прапором адмірала Хейхатиро Того (прим. ред. - саме на його честь назвали крокодила на «Аврорі»).
Найпотужнішим вогнем японці спробували вивести з ладу броненосці.
Крейсер «Аврора» зумів вистояти у бою у Цусіми, захищаючи кораблі. Корпусом судно закривало поранені російські броненосці. У тій битві вціліли лише три крейсери - «Перли», «Олег» та «Аврора». Також у росіян змогли вистояти один міноносець і два допоміжні судна. У Цусімському бою «Аврора» отримала близько 10 попадань снарядами калібру від 75 до 200 мм, було виведено з ладу п'ять знарядь. 16 людей екіпажу було вбито, зокрема - капітан корабля Євген Єгор'єв. Також 89 членів екіпажу отримали поранення (за іншими даними - 15 убитими та 83 пораненими).
Загін крейсерів пішов у філіппінський порт Маніла. Там кораблі роззброїли американці. Чужу гавань вони покинули лише наприкінці 1905 року, коли було підписано мирний договір із Японією.
Відправка крейсера на ремонт у Кронштадт. Фото: АіФ / Ірина Сергеєнкова
Неодружений залп революції
Крейсер «Аврора» вважається одним із головних символів Жовтневої революції 1917 року, насамперед через історичний постріл у ніч на 26 жовтня.Щодо цього залпу у багатьох досі залишаються сумніви. Справа в тому, що команда «Аврори» відразу поспішила переконати всіх, хто повірив у легенду про постріл бойовими снарядами Зимовим палацом, відправивши в газету записку. У ній було сказано, що з судна був зроблений лише один холостий залп, який слугує закликом до «пильності та готовності».Сигнальним же цей постріл також не можна було назвати, оскільки його зробили о 21:40 МСК, а штурм Зимового палацу почався вже після опівночі.Морякам, які дали замітку в газеті «Правда», було важливо наголосити, що корабель не стріляв по Зимовому палацу бойовими снарядами і не загрожував життю простих людей.
Крейсер – актор
Після Великої Великої Вітчизняної війни «Аврора», яка отримала серйозні ушкодження, прибувала на ремонт на Балтійський завод, де її мали підготувати до встановлення на вічну стоянку.
У цей час судно радянські чиновники вирішили віддати на зйомки у кінокартині про крейсера «Варяг». До того моменту останній вже лежав на дні Ірландського моря, тому в його ролі виступив легендарний крейсер «Аврора», який кіношникам довелося значно «загримувати», змінивши його вигляд. Фільм представили публіці 1946 року.
В історії крейсера "Аврора" було багато пам'ятних подій. Корабель брав участь у Цусімській битві, рятував італійців під час землетрусу і бився з німцями у Першій світовій війні. Проте багатьом крейсер відомий завдяки неодруженому пострілу, що дав сигнал на штурм Зимового палацу.
Із трьох військових кораблів-близнюків вся слава дісталася саме йому – крейсеру «Аврорі». Зійшов зі стапелів судноверфі в 1900 році, він не мав нічого видатного для свого часу. Це було рядове військове судно. Але події, в яких довелося взяти участь, піднесли корабель на Олімп слави. Історія крейсера Аврора багата на небезпечні інциденти, але він уцілів і зберігся до наших днів.
Будівництво корабля
Будівництво крейсера «Аврори» розпочали 1896 року. Він був останнім кораблем із серії трьох бронепалубних крейсерів для Тихого океану. Перший корабель називався «Паллада», а другий – «Діана». Примітно, що проект був названий не на честь першого судна, як це заведено, а на честь другого - «Діана». Воно більш звучне та лаконічне. Облаштування верфей почалося 1985 року:
- Галерний острівець обладнався для корпусів кораблів «Палади» та «Діани».
- Нове Адміралтейство підготувало майданчик для «Аврори».
Усі корпуси було урочисто закладено одним днем, 23 травня 1987 року. Загострення відносин із Німеччиною на Балтиці внесло корективи у програму, і терміни виготовлення судів максимально стисли. 11 травня 1900 року корпус «Аврори» останнім був спущений на воду під оплески царської сім'ї. Далі на крейсері проводилися надбудови та встановлення силової машини. А через три роки, 17 липня, корабель введено в експлуатацію.
Цілий рік третій крейсер у відсутності назви. У документації він згадувався як «Крейсер водотоннажністю 6630 т, типу «Діана». Лише 1987 року Миколі II надали перелік назв: «Аскольд», «Аврора», «Богатир», «Боярин», «Варяг», «Геліона», «Наяда», «Нептун», «Психея», «Полкан» та "Юнона". Найбільше цареві сподобалося «Аврора», ім'я давньоримської богині.
Технічні характеристики крейсера
Корпус «Аврори», як і двох інших крейсерів цього типу – трипалубний. Він набирався із м'якої сталі для суднобудування. Броньова (карапасна) палуба мала захист від навісного вогню артилерії ворога. Кожен трюм ділився 13 перебірками для найбільшої живучості судна після пошкодження міною. Головна силова установка включала 3 вертикально встановлені машини і 24 парових котла. Енергія, що виробляється, передавалася на вали 3 гвинтів. Як паливо використовувалося вугілля, запаси якого досягали 1000 тонн.
| Автор проекту | К. К. Ратнік, директор Балтійського заводу |
| Команда (матроси, старшини), чол. | 550 |
| Офіцери, чол. | 20 |
| Водотоннажність, т | 6731,3 |
| Довжина, м | 126,8 |
| Ширина, м | 16,8 |
| Опад, м | 6,4 |
| Максимальна швидкість, уз. | 19,2 |
| Гранична дальність походу, миль | 4000 (при швидкості 10 вузлів) |
| Потужність енергетичної установки, л/с | 11 610 |
| Гідроакустика | Станція звукопідводного зв'язку "Фессенден" (з 1916 р.) |
| Засоби зв'язку | Радіостанція системи А. С. Попова |
| Радіостанція системи T.S.F | |
| 75-мм прожектори системи Манжена (6 шт.) | |
| Прилади керування стріляниною | ПУАТ системи Н. К. Гейслера |
| 1,4-метрові далекоміри системи Барра-Струда (2 шт.) | |
| Озброєння | Артилерійське |
| Мінне | |
| Протимінне (мережі) | |
| Торпедне |
Вперше на кораблях типу «Діана» було встановлено систему автоматичного відкачування води. Вона складалася із 8 електронасосів. Спочатку нововведення завдало чимало проблем екіпажам через недосконалість. Проблеми вдалося усунути лише на «Аврорі», перед походом на Тихий океан.
Бій при Цусімі
Військово-політична ситуація, що розпалилася, на далекому Сході вимагала негайного зміцнення Тихоокеанського флоту. З балтійських кораблів утворили загін, куди включили "Аврору", урізавши терміни її випробування. 25 вересня 1903 року крейсер знявся з якорів Великого Кронштадтського рейду. Протягом усього шляху завжди виявлялися недоліки корабля, які команда усувала на ходу.
1 травня 1905 року Друга Тихоокеанська ескадра виступила від берегів В'єтнаму у напрямку Владивостока. «Аврорі» дісталося друге місце у порядку побудови кораблів і належало йти кільватерним слідом крейсера «Олега». Через два тижні далеко за північ 14 травня російська ескадра увійшла до води Корейської протоки. Там на них уже чекали японські кораблі, які були виявлені о 6:30. З 10:30 розпочався бій із головними військовими судами.
«Аврора» вступила у бій об 11:14. Спочатку молодий корабель підтримував вогнем крейсер "Володимир Мономах", який домінував у перестрілці з японським бронепалубним крейсером "Ідзумі". Протягом години японці посилилися підкріпленням, і вся міць ворожого вогню дісталася "Аврорі". Особливо важко було до 15:00.
Кораблю вдавалося лавірувати від ворожих торпед. Але не вдалося уникнути численних пошкоджень від ворожих артилерійських залпів. Один снаряд потрапив у рубку, де осколками посікло всіх, хто перебував. Смертельно поранило голову капітана. Носовий відсік затопило. Щогла з прапором збивалася і піднімалася 6 разів.
До 19:00 уцілілі російські судна загону адмірала Енквіста: "Олег", "Перли" та "Аврора", відступали в хаотичному порядку на південний захід, залишаючи Корейську протоку. Поразка стала очевидною. Шлях на Владивосток було закрито. Японці планували добити залишки ескадри вночі. Але російським судам удалося відірватися. На «Аврорі» загинули: 1 офіцер (командир судна капітан 1-го рангу Євген Романович Єгор'єв) та 8 членів команди. Відремонтований у Манілі крейсер повернувся на Балтійське море у 1906 році.
Італійські апельсини
1910-го «Аврора» знаходилася неподалік Апеннінського півострова і зайшла в порт Мессіна за нагородою. Крейсер чекала золота медаль, тому що двома роками раніше команда рятувала італійців під час землетрусу. Першої ночі швартування місто почало мерехтіти від мов полум'я. Російські моряки кинулися рятувати місцевих жителів, випередивши місцеві пожежники. Крім золотої медалі, яка чекала команду 2 роки, населення віддячило екіпажу за порятунок під час пожежі, заваливши трюми лимонами та апельсинами.
Гульський інцидент
Під час походу на Тихий океан екіпажі російських кораблів перебували в напрузі і чекали на зустріч з японцями в будь-якому місці. Знаряддя ескадри були постійної виготовленні. У ніч з 8 на 9 жовтня в 100 км від берегів Британії на мілини Банку Доггер з'явилося невідоме трищоглове судно у супроводі флотилії, що рухалося курсом, що перетинає. Транспорт «Камчатка» запросив на допомогу, оскільки йому здалося, що їх атакують.
«Аврора», «Дмитро Донський» та інші кораблі включили прожектори та почали обстрілювати невідомі судна. Коли дві флотилії перемішалися, «Аврорі» дісталося 5 снарядів від своїх, оскільки у темряві крейсер було прийнято за японський корабель. Надалі виявилося, що суди зіткнулися з англійськими рибальськими кораблями. Внаслідок інциденту двоє людей загинуло. Випадок, що стався, ускладнив дивідносини між Британією та Росією.
Участь корабля у Першій світовій війні
Крейсер «Аврора» як бойовий корабель не міг не взяти участі в Першій світовій війні. Проте показати свою бойову міць вдалося лише у середині воєнного конфлікту 1916 року. 75 мм корабельні знаряддя були модернізовані для ефективного ураження літаків, що низько летять. Несенням бойового чергування «Аврори» було визначено квадрат у Ризькій затоці, де крейсер успішно припиняв нальоти авіації на бойові та цивільні судна.
Лютнева революція
Після переміщення фронту "Аврору" відправили на технічне обслуговування. 27 лютого 1917 року на ремонтних заводах Адміралтейський і Франко-Руський стався страйк робітників. Команда крейсера захотіла приєднатися до страйкуючих, але командир корабля М. І. Нікольський вирішив заспокоїти екіпаж, що збунтувався, стріляючи по матросах з револьвера. Моряки заарештували командира та розстріляли його. Після бунту командирів на "Аврорі" призначав судновий комітет.
Жовтнева революція: історичний залп
Після Лютневої революції крейсер підпорядковувався Тимчасовому революційному комітету. 24 жовтня 1917 р. командиру корабля було поставлено завдання піднятися Невою до Миколаївського мосту, який розвели юнкера. Механікам-енергетикам «Аврори» вдалося звести міст, возз'єднавши Василівський острів та центр міста. Надвечір готувався штурм Зимового палацу. Як сигнал для взяття вирішили застосувати гарматний постріл. О 21:54 «Аврора» зробила холостий залп із носової зброї, який прославив військовий корабель.
Зйомки у фільмі про “Варягу”
Влітку 1944 року адміністрація Ленінграда, що діє в блокаду, розпорядилася встановити «Аврору» біля Петроградської набережної з подальшим обладнанням на крейсері музею. Але рішення було відкладено на 2 роки, оскільки восени 1945-го почалися зйомки про легендарного крейсера «Варяг». Образ "Варяга" дістався "Аврорі". Для цього судно відновили після обстрілу німецькою авіацією, звели 4-ту димохідну трубу та надбудували рубки.
Крейсер «Аврора» мав канути в лету восени 1941 року. Нарком ВМФ підписав указ про присвоєння цього імені новому кораблю, що будується. Два судна з однаковими іменами заборонено на флоті. Але знищити крейсер завадило початок Другої світової війни.
База Нахімовського училища
1948 року «Аврору» пришвартували біля Петроградської набережної, через дорогу від Нахімовського училища. Навчальний заклад узяв шефство над крейсером. На палубах судна було організовано навчальний корпус для курсантів та філію Центрального військово-морського музею. У 1960 році радянський уряд надав крейсеру статус пам'ятника і переклав його на утримання держави.
Ремонт та нове життя корабля-музею
21 вересня 2014 року о 10:00 крейсер «Аврору» відшвартували від набережної та відбуксирували на ремонт. Кораблю-музею потрібно було пройти шлях до Кронштадтського пароплавного заводу. О 14:50 судно зайняло місце у сухому доку ім. П. І. Велещинського. 16 липня 2016 року "Аврору" повернули до Петроградської набережної. Корпус судна повністю поновили. Створили оновлену експозицію музею. У день відкриття «Аврору» відвідало 1500 осіб.
Бронепалубний крейсер 1-го рангу Балтійського флоту "Аврора" у Санкт-Петербурзі. Корабель брав участь у кількох морських битвах ХХ століття і вважається одним із головних символів революції 1917 року. З 1957 філія Центрального військово-морського музею.
Головний заклад:
Розклад роботи
ВТ, СР, ЧТ, СБ, НД - з 11.00 до 17.15
ПН, ПТ - не робочий день
"Аврора" відноситься до бронепалубних крейсерів типу "Діана", що будувалися в Російській імперії в кінці XIX - початку XX століть. Усього було збудовано три такі кораблі: «Діана», «Паллада» та «Аврора». Останній крейсер отримав своє ім'я на честь грецької богині зорі і на згадку про вітрильний фрегат «Аврора», який отримав популярність при обороні Петропавловська-Камчатського в роки Кримської війни. Назву особисто вибрав імператор Микола II з одинадцяти запропонованих варіантів.
Крейсер «Аврора» був закладений на верфі Нового Адміралтейства в 1896 році і урочисто спущений на воду в 1900 в присутності імператора Миколи II і 78-річного матроса, колись служив на однойменному на фрегаті.
В 1903 крейсер «Аврора» увійшов до складу Російського імператорського флоту. Першу службу корабель проходив Далекому Сході, та був включений у складі Другий Тихоокеанської ескадри. У 1905 році крейсер брав участь у Цусімській битві, де отримав суттєві пошкодження, після чого вирушив на ремонт до філіппінської Маніли. У 1906 році «Аврора» повернулася до Балтійського моря. У 1909-1912 роках корабель брав участь у навчальному поході Середземним морем, а з 1913 року крейсер став флагманським кораблем навчального загону.
У роки Першої Світової війни крейсер «Аврора» брав участь у оборонних заходах та продовжував навчальні походи.
Під час революційних подій 1917 влада на судні перейшла до матросів, управління здійснював обраний судновий комітет. Під час Жовтневого більшовицького повстання «Аврора» зробила знаменитий холостий постріл Зимовим палацом, що став сигналом до початку штурму.
Після революції корабель знову увійшов до складу навчального флоту, здійснивши кілька міжнародних походів. У роки Великої Вітчизняної війни та Ленінградської блокади крейсер став частиною протиповітряної оборони Кронштадта.
У 1944 році було прийнято рішення встановити «Аврору» біля Петроградської набережної як музей-пам'ятник історії флоту та бази Нахімовського училища. 1957 року крейсер став частиною експозиції Центрального військово-морського музею. Експозиція розташована в шести приміщеннях корабля, відкриті для відвідування бойова рубка, машинне та котельне відділення.
Крейсер часто згадується у різних художніх творах — піснях та віршах, а також він знявся у кіно у ролі крейсера «Варяг».
Водотоннажність крейсера «Аврора» - 6731 тонн, довжина судна - 126,8 метра, ширина - 16,8 метра. Екіпаж - 20 офіцерів та 550 матросів.
Крейсер включений до Єдиного державного реєстру об'єктів культурної спадщини (пам'ятників історії та культури) Росії.
Туристу на замітку:
Відвідування крейсера «Аврора» буде цікавим для всіх туристів, а особливо тих, що цікавляться морською історією. Крім того, поруч із кораблем розташовані й інші міські пам'ятки — і набережні, пам'ятник 300-річчю російського флоту, будинок «Дворянське гніздо», будинок Балтфлоту.
Чекаємо не дочекаємось його назад з реконструкції
"Аврора" - російський бронепалубний крейсер I рангу типу "Діана". Брав участь у Цусімській битві. Крейсер «Аврора» здобув всесвітню популярність, подавши сигнал неодруженим пострілом із зброї на початок Жовтневої революції 1917 р. У період Великої Вітчизняної війни корабель брав участь у обороні Ленінграда. Після закінчення війни продовжив службу як навчальний судно-блокшив і музей, ставши на стоянку на р. Неве у Санкт-Петербурзі. За цей час «Аврора» стала кораблем-символом російського флоту і є об'єктом культурної спадщини Росії.
Крейсер «Аврора», як і інші кораблі його типу («Діана» і «Паллада»), будувався за кораблебудівною програмою 1895 з метою «рівняння наших морських сил з німецькими і з прилеглих до Балтики другорядних держав». Крейсера типу "Діана" стали одними з перших бронепалубних крейсерів Росії, при розробці проекту яких враховувався насамперед досвід зарубіжних країн. Проте для свого часу (зокрема, під час російсько-японської війни) кораблі цього типу виявилися малоефективними через «відсталість» багатьох тактико-технічних елементів (швидкість, озброєння, бронювання).
На початку XX ст. Зовнішньополітичне становище Росії було досить складним: збереження протиріч із Англією, зростання загрози із боку Німеччини, посилення позицій Японії. Облік цих чинників вимагав посилення армії та флоту, тобто спорудження нових кораблів. Зміни в кораблебудівній програмі, прийняті 1895 р., передбачали будівництво період із 1896 по 1905 рр. 36 нових кораблів, серед них дев'ять крейсерів, з них два (потім – три) – «карапасні», тобто бронепалубні. Згодом ці три бронепалубні крейсери стали типом «Діана».
Основою для розробки тактико-технічних елементів (ТТЕ) майбутніх крейсерів став створений С. К. Ратником проект крейсера водотоннажністю 6000 тонн, прототипом якого були новітній (спущений на воду в 1895 р.) англійський крейсер HMS Talbot і французький броне 1896). На початку червня 1896 р. запланована серія було розширено до трьох кораблів, третій у тому числі (майбутню «Аврору») було наказано закласти у Новому Адміралтействі. 20 квітня 1896 р. Морський технічний комітет (МТК) затвердив технічний проект бронепалубного крейсера І рангу.
31 березня 1897 року імператор Микола II наказав іменувати крейсер «Авророй», що будується, на честь римської богині зорі. Ця назва була обрана самодержцем із одинадцяти запропонованих варіантів найменувань. Л. Л. Поленов, однак, вважає, що крейсер був названий на честь вітрильного фрегата «Аврора», який прославився під час оборони Петропавловська-Камчатського в роки Кримської війни.
Незважаючи на те, що фактично роботи з будівництва «Аврори» було розпочато значно пізніше, ніж «Діани» та «Палади», офіційна закладка крейсерів цього типу відбулася в один день: 23 травня 1897 р. При цьому першою о 10 год. 30 хв. . урочисту церемонію провели на «Аврорі» у присутності генерал-адмірала Олексія Олександровича. Срібну заставну табличку закріпили між 60-м та 61-м шпангоутами, та підняли на спеціально встановлених флагштоках прапор та гюйс майбутнього крейсера.
Крейсера типу «Діана» мали стати першими в Росії серійними крейсерами, але досягти одноманітності серед них не вдалося: на «Аврору» встановили інші, ніж на «Діану» та «Палладу», машини, котли, кермові пристрої. Електроприводи для останніх були замовлені трьом різним заводам як експеримент: так можна було дізнатися, які приводи виявляться найбільш ефективними, щоб потім їх можна було встановлювати на інші кораблі флоту. Так, електроприводи кермових машин «Аврори» замовили фірмі «Сіменс та Гальке».
Стапельні роботи було розпочато восени 1897 р., і вони затягнулися на три з половиною роки (багато в чому через неготовність окремих елементів корабля). Нарешті, 24 травня 1900 р. корпус був спущений на воду в присутності імператора Миколи II та імператриць Марії Федорівни та Олександри Федорівни. Після цього почалася установка основних машин, допоміжних механізмів, загальнокорабельних систем, озброєння та іншого устаткування. У 1902 р. вперше на російському флоті «Аврора» отримала якоря системи Холла, новинку, якою не встигли оснастити решту двох кораблів цього типу. Влітку 1900 р. крейсер пройшов перші випробування, останні – 14 червня 1903 р.
У безпосередньому будівництві крейсера (з моменту будівництва і до закінчення ходових змін) брали участь чотири будівельники: Е. Р. де Грофе, К. М. Токаревський, Н. І. Пущин та А. А. Баженов.
Загальна вартість будівництва "Аврори" оцінюється в 6,4 млн рублів.
Корпус «Аврори» має три палуби: верхню та дві внутрішні (батарейну та броньову), а також бакову надбудову. На всьому периметрі броньової палуби, яка називалася житловою, розташована платформа, ще дві - на краях корабля.
Головні поперечні перебирання (нижче за броньову палубу) ділять внутрішній простір трюму на тринадцять відсіків. Чотири відсіки (носовий, котельних відділень, машинних відділень, кормовий) займають простір між броньовою та батарейною палубами та забезпечують непотоплюваність корабля.
Зовнішня сталева обшивка мала довжину 6,4 м та товщину до 16 мм і кріпилася до набору двома рядами заклепок. У підводній частині корпусу сталеві листи кріпилися накрий, у надводній - встик на підкладних планках. Товщина листів обшивки фальшбортів сягала 3 мм.
Підводна частина корпусу та його надводна частина на 840 мм вище за ватерлінію мали міліметрову мідну обшивку, яка, щоб уникнути електрохімічної корозії та обростання, кріпилася на дерев'яну обшивку з тику, закріплену на корпусі за допомогою бронзових болтів.
У діаметральній площині на горизонтальному кілі був встановлений фальшкіль, що мав два шари і виготовлений з двох порід дерев (верхній ряд - з тику, нижній - з дуба).
На крейсері було дві щогли, основи яких кріпилися до броньової палуби. Висота фок-щогли - 23,8 м; грот-щогли - 21,6 м.
Конструкція бронепалубного крейсера передбачає наявність суцільної карапасної палуби, що захищає всі життєво важливі частини корабля (машинні, котельні та румпельне відділення, льохи артилерійського та мінного боєзапасу, центральний бойовий пост, приміщення підводних мінних апаратів). Її горизонтальна частина на «Аврорі» має товщину 38 мм, яка збільшується до 63,5 мм на скосах до бортів та країв.
Бойова рубка захищена спереду, з боків і ззаду бронелистами товщиною 152 мм, що дозволяло захистити її навіть з кормових курсових кутів; зверху ― бронелістом завтовшки 51 мм із маломагнітної сталі.
Вертикальне бронювання завтовшки 38 мм мають снарядні елеватори і приводи управління там, де немає броньової палуби.
Котельна установка складалася з 24 котлів системи Бельвіля зразка 1894, які були розташовані в трьох відсіках (носовому, кормовому та середньому котельні). По бортах крейсера проклали труби магістралі головного паропроводу до головних парових машин. Допоміжних котлів "Аврора", як і інші кораблі типу, не мала. З огляду на це подача пари до допоміжних механізмів здійснювалася через паропровід від головних котлів.
Над усіма трьома котельними відділеннями стояла димова труба заввишки 27,4 м. Для забезпечення роботи котлів у корабельних цистернах містилося 332 т прісної води (для потреб екіпажу ― 135 т), яка могла бути поповнена за допомогою опріснювальних установок системи кола, сумарна продуктивність до 60 т води на добу.
Для розміщення вугілля на «Аврорі» були 24 вугільні ями, розташовані в міжбортовому просторі біля котелень, а також 8 вугільних ям запасного палива, що знаходилися між броньовою та батарейною палубами протягом машинних відділень. Ці 32 ями могли вміщувати до 965 т вугілля; нормальним запасом палива вважалося 800 т вугілля. Повного запасу вугілля могло вистачити на 4000 миль плавання зі швидкістю 10 вузлів.
Головними двигунами були три парові машини потрійного розширення (сумарна потужність - 11600 к.с.). Вони повинні були бути здатні забезпечити 20-вузлову швидкість (під час випробувань «Аврора» досягла максимальної швидкості 19,2 уз, що загалом перевищило максимальну швидкість «Діани» та «Палади» на випробуваннях). Конденсація відпрацьованої пари здійснювалася трьома холодильниками; був також конденсатор пари допоміжних машин та механізмів.
Двигуни крейсера ― три трилопатеві бронзові гребні гвинти. Середній гвинт був гвинтом лівого обертання, правий обертався проти годинникової стрілки, лівий за годинниковою стрілкою (вид з корми на ніс).
Водовідливна система
Завдання системи: відкачувати основну масу води з відсіків корабля після закладення пробоїни. Для цього автономно використовувалися по одній турбіні (подача води - 250 т/год) на краях, в МКО - циркуляційні помпи холодильників і шість турбіною подачею води по 400 т/год.
Осушувальна система
Завдання системи: видалення води, що залишилася після роботи водовідливних засобів або накопичилася в корпусі через фільтрацію, заливання підшипників, відпотівання бортів і палуб. Для цього на кораблі була магістральна труба з червоної міді, що мала 31 прийомний відросток та 21 роз'єднувальний вентиль. Саме осушення здійснювалося трьома насосами Вортінгтонової системи.
Баласна система
На "Аврорі" було по одному кінгстону системи затоплення на краях і по два в середніх водонепроникних відсіках, управління якими здійснювалося з батарейної палуби. Приводи кінгстонів затоплення вивели у житлову палубу.
Пожежна система
Під броньовою палубою вздовж правого борту було прокладено червономідну трубу пожежної магістралі. Для подачі води використовувалися два насоси Вортінгтон. Відведення від магістральної труби знаходилися на верхній палубі, переходячи в мідні поворотні ріжки для приєднання пожежних шлангів.
Шлюпкове озброєння
два 30-футові парові катери;
один 16-весельний барказ;
один 18-весельний барказ;
один 14-весельний катер;
один 12-весельний катер;
два 6-весельні вельботи;
Усі гребні судна обслуговувалися поворотними шлюпбалками, а парові катери - заваляються.
Житлові приміщення розраховувалися на 570 осіб екіпажу та розміщення флагмана з'єднання з його штабом. Нижні чини спали на підвісних ліжках, розташованих у носовій частині корабля. 10 кондукторів спали у п'яти двомісних каютах на броньовій палубі, офіцери та адмірали – у приміщеннях між носовою та середньою димовими трубами.
Запас продовольства був розрахований на два місяці, була холодильна камера та холодильна машина.
Артилерійське озброєння «Аврори» становили вісім 152-мм із довжиною ствола 45 калібрів знарядь системи Кане, розміщених по одній на півбаку та юті та шість на верхній палубі (по три з кожного борту). Максимальна дальність стрільби зброї до 9800 м, скорострільність – 5 пострілів за хвилину при механічній подачі снарядів та 2 постріли – при ручній. Загальний боєзапас складався із 1414 пострілів. Снаряди за своєю дією ділилися на бронебійні, фугасні та шрапнельні.
На верхній та батарейній палубах було встановлено двадцять чотири 75-мм із довжиною ствола 50 калібрів знарядь системи Кане на вертикальних верстатах системи Меллера. Дальність стрільби – до 7000 м, скорострільність – 10 пострілів за хвилину при механічній подачі та 4 – при ручній. Їхній боєкомплект налічував бронебійних 6240 набоїв. На марсі та містках встановлені 8 одиночних 37-мм гармати Гочкиса та дві десантні 63,5-мм гармати системи Барановського. Для цих знарядь відповідно було 3600 та 1440 набоїв.
Мінні бойові засоби включали один надводний висувний торпедний апарат, що вистрілював торпеди через яблуко форштевня, і два підводних траверзних щитових апарату, встановлених побортно. Стрілянина торпедами Уайтхеда проводилася стисненим повітрям за швидкості корабля до 17 уз. Наведення торпедних апаратів проводилося за допомогою трьох прицілів (по одному для кожного апарату), розташованих у бойовій рубці. Боєзапас становив вісім торпед калібром 381 мм та дальністю ходу 1500 м. Дві з них зберігалися у носового апарату, ще шість – у відділенні підводних апаратів.
У мінне озброєння включалися також 35 сфероконічних мін огорожі, які могли бути встановлені з плотиків або шлюпок та катерів корабля. По бортах «Аврори» вивішувалися на спеціальних трубчастих жердинах протимінні сітки загородження, якщо крейсер знаходився на якорі на відкритому рейді.
Зовнішній зв'язок корабля забезпечувалась сигнальними прапорами, а також (рідше) «бойовими ліхтарями Манжена» - прожекторами з діаметром дзеркала 75 см. Основним призначенням останніх було освітлення у темний час ворожих міноносців. "Аврора" мала на озброєнні шість прожекторів. Для нічної далекої зорової сигналізації на крейсері було два комплекти вогнів системи полковника В. В. Табулевича. Цей новий для того часу засіб складався з двох ліхтарів червоного та білого кольорів. Для посилення сили світла вогнів застосовувався спеціальний горючий порошок, що дозволяв за сприятливих метеорологічних умов бачити вогні з відривом до 10 миль. Сигналізація здійснювалася передачею цифр за абеткою Морзе: крапка позначалася спалахом білого ліхтаря, а тире – червоного.
Спостереження здійснювалося за допомогою зорових труб та біноклів.
Система управління артилерійським вогнем крейсера дозволяла артилерійському офіцеру управляти всією артилерією корабля та кожним знаряддям окремо. Дистанція до мети вимірювалася за допомогою закупленого в Англії далекоміра системи Барра та Праці.
Затягні ходові випробування дозволили «Авроре» зробити свій перший вихід у море лише 25 вересня 1903 р. Крейсер був направлений на Далекий Схід за маршрутом Портленд - Алжир - Спеція - Бізерта - Пірей - Порт-Саїд - порт Суец. Досягши Джибуті наприкінці січня 1904 р. з'єднання контр-адмірала А. А. Віреніуса дізналося про початок війни з Японією і вирушило назад, на Балтику, куди прибуло до квітня 1904 р.
Після повернення на Балтику «Аврора» була включена до складу 2-ої ескадри Флоту Тихого океану, яка мала відправитися якнайшвидше до Владивостока, щоб, по-перше, допомогти кораблям 1-ої Тихоокеанської ескадри, і, по-друге, розбити японський флот і встановити панування в Японському морі. Крейсер вступив під командування віце-адмірала З. П. Рожественського, і 2 жовтня 1904 р. у складі його з'єднання залишив Лібаву, тим самим розпочавши тривалий перехід на Тихий океан.
7 жовтня крейсер і його з'єднання майже досягли берегів Великобританії, яка була політичним противником Росії у боротьбі з Японією та союзником останньої, - тому З. П. Рожественський наказав привести всі кораблі у стан підвищеної бойової готовності. У районі Доггер-Банки з'єднання виявило невідомі судна (що виявилися британськими рибальськими судами) і обстріляло їх. Причому під вогонь броненосців потрапили також «Аврора» та «Дмитро Донський». Цей так званий Гульський інцидент спричинив великий міжнародний скандал.
До 1 травня 1905 ескадра З. П. Рожественського досягла бухти Ван-Фонг, звідки вийшла в останній перехід до Владивостока. Вночі 14 травня 50 кораблів з'єднання увійшли до Корейської протоки, де декількома годинами пізніше відбулася Цусімська битва. У ході цієї битви «Аврора» діяла у складі Крейсерського загону контр-адмірала О. А. Енквіста. Через обрану З. П. Рожественським побудови кораблів «Аврора», як і інші крейсери свого з'єднання, у перші 45 хв битви (з 13 год. 45 хв. до 14 год. 30 хв.) участі не брала. До 14 год. 30 хв. дев'ять японських крейсерів вибрали своєю метою транспортні кораблі російської ескадри, і «Аврора» разом із флагманським крейсером «Олег» вступили з ними на бій. У міру можливості їм також допомагали «Володимир Мономах», «Дмитро Донський» та «Світлана». Проте розгром російської ескадри був неминучим. З настанням ночі 15 травня розрізнені кораблі російської ескадри зробили окремі спроби прориву до Владивостока. Так, «Аврора», «Олег» та «Перли» зробили такі спроби, але неуспішно. Ухиляючись від торпедних атак японських міноносців, ці кораблі отримали наказ О. А. Енквіста повернути на південь, тим самим залишити зону бою та Корейську протоку. До 21 травня ці три крейсери з запасами палива, що майже закінчилися, змогли досягти Філіппінських островів, де в порту Маніла були інтерновані американцями. Під час битви Цусіма «Аврора» отримала серйозні пошкодження; 10 людей екіпажу було вбито, ще 80 – поранено. Єдиним загиблим у бою офіцером крейсера виявився його командир капітан 1-го рангу Є. Г. Єгор'єв.
Перебуваючи в Манілі протягом чотирьох місяців, екіпаж «Аврори» самотужки проводив ремонтно-відновлювальні роботи. 10 жовтня 1905, отримавши повідомлення про закінчення війни з Японією, на крейсері був знову піднятий Андріївський прапор і гюйс; американці повернули раніше здані гарматні замки. Отримавши розпорядження повернутись на Балтику, «Аврора» досягла Лібави 19 лютого 1906 р. Тут пройшло огляд стану корабля. Після цього силами Франко-Руського, Обухівського заводів та Кронштадського військового порту пройшов ремонт крейсера та його артилерійського озброєння. Вже 1907 - 1908 гг. "Аврора" змогла взяти участь у навчальних плаваннях.
Цікаво, що вітчизняні військово-морські конструктори ще 1906 р., тобто. коли «Аврора» лише повернулася до Лібави, оцінили новий якісний рівень розвитку кораблебудування інших країн. Головним інспектором кораблебудування К. К. Ратником було складено пропозицію з метою вивчення новинки того часу - турбінного двигуна - утриматися від негайної споруди великих кораблів з такою енергетичною установкою, а встановити їх на «Аврору» та «Діану» або побудувати крейсер водотоннажністю до 5000 т за типом крейсера «Новик». Проте ця пропозиція виконана не була.
Коли у вересні 1907 р. була введена нова класифікація кораблів російського флоту, то згідно з нею (крейсера тепер поділялися на броненосні крейсери та крейсери, а не за рангами і залежно від системи бронювання) «Аврора», так само як і «Діана», була віднесена до крейсерів.
У 1909 р. "Діана" (флагман), "Аврора" і "Богатир" були включені до складу "Загону суден, призначених для плавання з корабельними гардемаринами", і після найвищого огляду Миколою II вирушили 1 жовтня 1909 в Середземне море, в акваторії якого перебували до березня 1910 р. За цей час було проведено безліч різних навчань та занять. 1911 – 1913 рр. "Аврора" залишалася навчальним кораблем, здійснивши далекі плавання в Таїланд, на о. Ява.
У липні 1914 р. накопичений вузол протиріч між країнами двох блоків - Антанти та Німеччини з її союзниками - розірвався, і почалася Перша світова війна. У середині серпня майже після десятирічної перерви "Аврора" була включена до складу бойових кораблів, її зарахували до другої бригади крейсерів. Всі кораблі цієї бригади були побудовані ще перед російсько-японською війною, тому командування прагнуло використовувати їх лише як дозорна служба.
У листопаді-грудні 1914 р. «Аврора» обстежила фарватери, що вели з Фінського до Ботнічної затоки. Зиму «Аврора» та «Діана», яка також була включена до складу цього з'єднання, провели у Свеаборзі, де за цей час пройшли певну модернізацію. Потім - знову дозорна та шхерна служба.
Лише під час кампанії 1916 р. «Аврорі» довелося взяти участь у бойових діях. У цей час крейсер був у розпорядженні командування Морського корпусу, де на ній складали іспити з управління кораблем. За цей рік 75-мм гармати крейсера були переобладнані таким чином, щоб мати можливість вести вогонь по малошвидкісних літаках, що низько летять, чого вистачало для успішної стрільби по літаках часів Першої світової війни. Так, перебуваючи в Ризькій затоці «Аврора», успішно відображала атаки з повітря.
Але на кораблі потрібно було провести ремонт, чому 6 вересня 1916 р. «Аврора» прибула в Кронштадт. У вересні її перевели до Петрограда до добудовної стіни Адміралтейського заводу. За час ремонту було замінено друге дно в районі МКО, отримав нові котли та відремонтовані парові машини. Було піддано модернізації та озброєння крейсера: було збільшено максимальний кут піднесення 152-мм гармат і відповідно максимальна дальність стрілянини; підготовлено місця для встановлення трьох 76,2-мм зенітних знарядь системи Ф. Ф. Лендера, які, однак, встановили лише у 1923 р.
27 лютого 1917 р. на Адміралтейському та Франко-Руському заводах, силами яких проводився ремонт, почався страйк. Командир «Аврори» М. І. Нікольський, бажаючи запобігти бунту на кораблі, відкрив по матросам, що спробували зійти на берег, вогонь з револьвера, за що в результаті був застрелений повсталою командою. З цього моменту командири корабля обиралися судновим комітетом.
З 24 жовтня 1917 р. «Аврора» брала участь безпосередньо у революційних подіях: за наказом Тимчасового революційного комітету (ВРК) у цей день крейсер піднявся вгору за течією Великої Неви від добудовної стінки заводу до розведеного юнкерами Миколаївського мосту, змусивши його залишити. Потім електрики «Аврори» звели отвори мосту, тим самим з'єднавши Василівський острів із центром міста. Наступного дня всі стратегічні об'єкти міста перебували у руках більшовиків. За домовленістю з секретарем ВРК В. А. Антоновим-Овсієнком «Аврора» «незадовго до початку нападу Зимового палацу по сигнальному пострілу Петропавлівки дасть пару неодружених пострілів із шестидюймівки». О 21 год. 40 хв. постріл зброї Петропавлівської фортеці послідував, і через п'ять хвилин «Аврора» зробила один холостий постріл з носової 152-мм гармати, який зробив її знаменитою. Однак штурм Зимового палацу з цим пострілом прямо ніяк не пов'язаний, оскільки почався пізніше.
Наприкінці жовтня 1922 р. почалася розконсервація крейсера, щоб у подальшому використовувати як навчального корабля для Балтійського флоту. У святковий день 23 лютого 1923 р., незважаючи на те, що «Аврора» була ще технічно неготова, на крейсері було піднято прапор та гюйс. За червень 1923 р. корпус корабля був значно відремонтований, трохи пізніше він був переозброєний, у тому числі було перероблено артилерійські погреби та елеватори. Так, «Аврора» отримала десять 130-мм гармат (замість 152-мм), два 76,2-мм зенітні знаряддя системи Лендера, дві пари 7,62-мм кулеметів «Максим». 18 липня провели ходові випробування і вже восени крейсер взяв участь у маневрах кораблів Балтійського флоту.
Але канонізація «Аврори» розпочалася раніше. 3 серпня 1923 шефство над крейсером взяв Центральний Виконавчий Комітет, тобто. Верховний орган структурі державної влади. Це відразу підвищило ідеолого-політичний статус корабля, звівши його у ранг символу революції.
У 1924 р. «Аврора» здійснила свій перший далекий похід під радянським прапором: крейсер обігнув Скандинавію, досяг Мурманська та Архангельська. Аж до 1927 р. корабель брав участь у різних походах (переважно у територіальних водах СРСР). 2 листопада 1927 р. на честь 10-ї річниці революції «Аврору» нагородили єдиною на той момент державною нагородою - орденом Червоного Прапора:
«Президія, зі щирим захопленням згадуючи у дні 10-річчя Жовтневої революції боротьбу крейсера «Аврора» на передових позиціях революції, нагороджує його орденом Червоного Прапора за виявлені ним відзнаки у Дні Жовтня.
(З ухвали ЦВК.) »
У тому ж році було знято фільм-епопея «Жовтень», де у зйомках взяла участь і «Аврора». Ці дві події зробили крейсер ще відомішим.
З 1928 р. крейсер знову став навчальним кораблем і щорічно робив навчальні походи на борту з курсантами за кордон. Зокрема, "Аврора" відвідала Копенгаген, Свінемюнд, Осло, Берген. Візит до Бергена у серпні 1930 р. став для «Аврори» останнім закордонним походом через зношеність котлів (третину їх було виведено з експлуатації). Крейсеру був потрібний капітальний ремонт, який він вирушив наприкінці 1933 р. У 1935 р. з різних причин, зокрема і тому, що ремонтувати морально і технічно застарілий корабель було недоцільно, ремонт припинили. Тепер стала несамохідною через те, що робітники заводу ім. Марті не встигли під час ремонту замінити котли, «Аврорі» довелося стати навчальною брандвахтою: її виводили на Східний Кронштадтський рейд, де на ній проходили практику курсанти перших курсів військово-морських училищ.
На думку деяких дослідників, в 1941 р. «Аврору» планували виключити зі складу флоту, проте цьому завадила Велика Вітчизняна війна. Коли виникла загроза виходу німецьких військ до Ленінграда, крейсер був негайно включений у систему протиповітряної оборони Кронштадта. Ще червні 1941 р. курсанти «Аврори» пішли фронт, потім почалося поступове скорочення екіпажу крейсера (на початку війни - 260 чол.), який розподіляли на кораблі Балтійського флоту, що діють, або на фронт.
На початку війни «Аврора» мала десять 130-мм гармат, чотирьох 76,2-мм зенітних гармат, трьох 45-мм гармат, одного кулемету «Максим». З липня 1941 р. з «Аврори» почали демонтувати її артилерійське озброєння та використовувати його або інших кораблях (наприклад, на канонерках Чудської військової флотилії), або використовувати у складі сухопутних батарей. 9 липня 1941 р. із 9 130-мм знарядь крейсера сформували артилерійську батарею спеціального призначення. З вишуканих в арсеналах Ленінграда і Кронштадта знарядь невдовзі сформували і другу батарею, і обидві були передані 42-й армії Ленінградського фронту. В історії оборони Ленінграда вони відомі як батарея "А" ("Аврора") та батарея "Б" ("Балтієць" / "Більшовик"). З власне екіпажу "Аврори" в особовому складі батареї "А" була лише мала кількість. По наступаючому ворогові батарея «А» вперше відкрила вогонь 6 вересня 1941 р. Потім протягом тижня батарея вела бій з німецькими танками, борючись у оточенні до останнього снаряда. На кінець восьмого дня боїв зі 165 осіб особового складу вийшли до своїх лише 26.
Сам же крейсер «Аврора» взяв участь у бойових діях під Ленінградом 8 вересня 1941 р. екіпажу, що залишився на кораблі, доводилося відображати нальоти німецької авіації, і 16 вересня, за свідченнями очевидців, зенітникам «Аврори» вдалося збити один ворожий літак. При цьому «Аврора» постійно була під артилерійським обстрілом, який час від часу вели німецькі батареї аж до остаточного зняття блокади Ленінграда. Усього під час війни крейсер отримав щонайменше 7 попадань. Наприкінці листопада умови проживання на крейсері стали нестерпними, і екіпаж перевели на берег.
Так про скромну, але все ж таки значну участь «Аврори» в обороні Ленінграда висловився нарком ВМФ СРСР Н. Г. Кузнєцов:
Крейсер «Аврора» не представляв серйозної бойової цінності, але ніс посильну службу всі роки війни. На окремих кораблів випадає багаторічна служба, навіть після того, як вони «втратили» початкові бойові якості. Такий крейсер "Аврора".
У 1944 р. було вирішено створити Ленінградське Нахімовське військово-морське училище. Частину нахімовців планувалося розмістити на плавучій базі, якою тимчасово мала стати «Аврора». Проте за рішенням А. А. Жданова крейсер «Аврора» мав бути назавжди встановлений на Неві, «як пам'ятник активної участі моряків Балтійського флоту у поваленні буржуазного Тимчасового уряду». Відразу ж розпочалися роботи з відновлення водонепроникності корпусу крейсера, який отримав численні пошкодження. Протягом більш ніж трирічного капітального ремонту (з середини липня 1945 р. по середину листопада 1948 р.) було відремонтовано: корпус, гребні гвинти, бортові парові машини, бортові гребні вали, кронштейни валів бортових машин, котли, що залишилися; також було проведено перебудову у зв'язку із новою функцією корабля-плавбази. (На жаль, ця перебудова негативно позначилася на збереженні історичного вигляду крейсера. До речі, на це також вплинула участь «Аврори» у ролі «Варяга» в однойменному фільмі, знятому в 1947 р.) 17 листопада 1948 р. крейсер вперше зайняв своє місце на вічній стоянці на Великій Невці. Відразу ж на «Аврорі» було розміщено випускну роту нахімовців. З цього часу і до 1961 року
Наступний рік пройде під знаком великого та неоднозначного ювілею – 100-річчя жовтневої революції. Напередодні цієї дати "Батьківщина" публікуватиме невідомі документи та спогади, аналітичні статті та стенограми дискусій, фотографії та словесні портрети дійових осіб 1917 року. А відкриває ювілейну рубрику "ВЕКтори революції", її головний символ.
Цей текст я почув 30 березня 2003 року на борту крейсера "Аврора", де поминали письменника-моряка Віктора Конецького. Він дуже любив цей корабель. А ті, хто прийшов сюди, дуже любили Конецького.
У кают-компанії накрили столи. Говорили тихо і не лише про сумне. Коли друг Конецького ще з військово-морського училища, пітерський актор Іван Краско почав читати цей лист, адмірали та офіцери теж посміхнулися. Але раптом потяглися за хустками...
_Ігор Коц, шеф-редактор "Батьківщини"
"Отримавши у бою 18 снарядів..."
Подивимося статтю лихого марсофлоту Л. Я його так панібратськи називаю, бо він дуже художні образи любить. Почнемо із назви його статті – "Піратський крейсер".
"Корабль сумнівної слави,- пише він, - брав участь у сумно закінченому поході 2-ї Тихоокеанської ескадри адмірала Рожественського на Далекий Схід і навіть зумів уникнути загибелі на дні Цусімської протоки - крейсер прорвався в Манілу».
Тут найцікавіше слово "навіть" і ще "на дні Цусімської протоки".
Кораблі гинуть не "на дні", а хвилях океану. До дна ще дійти треба. І треба зуміти уникнути загибелі в бою і прорватися крізь оточення ворожих кораблів, отримавши в бою 18 снарядів, з убитими командиром та 14 матросами, маючи на борту 8 поранених офіцерів та 75 поранених матросів.
Ви, пане Л., спробуйте уявити, що означає екіпажу залишитися в бою без командира. Вміння маневрувати, вміння стріляти, вміння загортати пробоїни, вміння ухилятися від торпед і снарядів, вміння працювати за всіх убитих і поранених, і, головне, не спустити прапор, а прорватися крізь оточення супротивника, який у десятки разів сильніший за тебе за якістю, і ще дійти від Цусіми до Маніли на зрібленому снарядами кораблі.
"Що тобі сниться, крейсере "Аврора", в годину, коли ранок встає над Невою?"
Ефектна кінцівка для автора-початківця в літгуртку. Багато чого сниться "Аврорі" дуже багато. Візьмемо збірку статей "Російське військово-морське мистецтво", том 2й, стор. 364. Пише учасник Цусімського бою офіцер крейсера "Аврора":
"Наші команди трималися в бою вище будь-якої похвали. Чудова холоднокровність, винахідливість і безстрашність виявляв кожен матрос. Золоті люди і серця! Вони дбали не так про себе, як про своїх командирів, попереджаючи про кожен ворожий постріл, прикриваючи в момент розриву собою офіцерів. Покриті ранами, кров'ю матроси не залишали своїх місць, воліючи вмирати біля знарядь.Навіть не йшли на перев'язки!Посилаєш, а вони: "Устигнеться, після, тепер ніколи!" , а чотири вивівши з ладу, з великим креном".
Ви пишете: "Аврора" - пам'ятник російському бунту, безглуздому та нещадному".
Л. пише: "Революційна лютість російських матросів, їх садистська ненависть до морських офіцерів досі не пояснена істориками. Чи були вони реакцією у відповідь на специфічне аристократичне хамство випускників Морського корпусу або сформувалися стресом служби в замкненому приміщенні кают і кубриків?"
Який до ядра фені може бути стрес, якщо тисячу років моряки жили "в замкнутому приміщенні"? Певна річ, це Вам не люкс у готелі "Асторія". А на нок-фор-бом-брам рей по пертах ходили на висоті вище за Олександрійський стовп? Гарне замкнене простір!
Тепер про лютість та садистську ненависть до офіцерів, яку наші історики досі пояснити не можуть.
Ви, пане Л., колись линьків пробували? Лінь - це тонка мотузка білої пряжі, не товщі за півтора дюйма в окружності.
"Специфічне аристократичне хамство випускників Морського корпусу", ясна річ, було. Але Ви Бориса Лавренєва почитайте чи Сергія Колбасьєва. А Нахімов, Лазарєв, Ушаков та сотні інших, якими Росія пишається, чи не Морський корпус закінчували?
Чого це Ви, пане Л., так на матросів озирнулися? Матросів офіцери та адмірали виховують і в бій ведуть. Так, за одне плавання "Аврори" в Сіам (осінь - зима 1911 - 1912 рр.) з Великим князем Борисом Володимировичем на борту матроси мали озвіріти. Стільки самодурства, хамства Борис Володимирович встиг висловити у поході, анітрохи не бентежачись ні матроських, ні офіцерських очей. Трьох кухарів із собою привіз і 500 пляшок шампанського.
Ви пишете далі: "...моряки "Аврори" разом із "буревісниками революції" з Кронштадта намагалися захопити Петроград у липні 1917-го, а в жовтні, обстрілявши місто, остаточно заслужили свою горезвісну славу "крейсера революції..."
Та не стріляла (у Вас "обстрілювала") "Аврора" по Пітеру, крім однієї неодруженої бавовни у бік Зимового.
Капітан-лейтенант Віктор Конецький
ТІЛЬКИ ФАКТИ
А ще знаряддя крейсера громили гітлерівців
- 11 травня 1900 року крейсер був урочисто спущений на воду на пітерській суднобудівній верфі "Нове Адміралтейство". Отримав ім'я "Аврора" - на згадку про однойменний вітрильний фрегат, який героїчно бився під час Східної війни 1854 року у Петропавловська-на-Камчатці.
- 1903 року увійшов до складу Російського військово-морського флоту.
- Брав участь у Російсько-японській та Першій світовій війнах.
- 25 жовтня 1917 року дав холостий постріл із бакової зброї, що став сигналом до штурму Зимового палацу. З "Аврори" було передано написане В.І. Леніним звернення "До громадян Росії!"
- З 1923 став навчальним судном.
- У роки Великої Вітчизняної війни зі знарядь головного калібру, знятих з корабля, моряки-аврорівці громили гітлерівців у районі Воронячої гори та Пулковських висот.
- 17 листопада 1948 року кинув якір дома вічної стоянки біля Петроградської набережної Великої Невки.
- У 1956 році на кораблі відкрито філію Центрального військово-морського музею.