Собчик Л.М. – російський психолог, експерт вищої категоріїу сфері психології індивідуальності особистості, автор власної психологічної діагностики, доктор психологічних наук та більше 140 робіт, що стосуються теми типології особистості та методики її діагностики, безлічі статей, публікацій, понад 20 методичних посібників.
Наукові досягнення
1970 року захистила дисертаційну роботуна тему "Психологія індивідуальності". У ній вперше в Росії був представлений досвід застосування діагностики, за допомогою опитувань та тестів, розширено відомий опитувальник MMPI. Оскільки методика була модифікована, їй надали нову назву – ЗМІЛ.
Собчик застосувала новий підхід до визначення цілісної особи. На основі своєї теорії розробила методику багатостороннього вивчення особистості із застосуванням психодіагностики. На основі цієї системи створено індивідуально - особистісну типологію.
Авторські методики тестування
Людмила Миколаївна розробила кілька ексклюзивних систем психологічної діагностики, адаптувала для російських умов кілька іноземних тестів. Усі авторські методики Собчик, опубліковані у її роботах, отримали свої електронні версії. Програми ліцензовані, вони мають успіх у фахівців з підбору персоналу та управління кадрами, а також у практикуючих психологів та соціальних педагогів.
Версія для дорослих
Тест націлений на діагностику самооцінки особистості, уміння контролювати себе, прояв лідерських якостей чи, навпаки, пасивності. З кінця 90-х років широко застосовується для тестування особистісних властивостей людей, чиї професії пов'язані зі стресами та небезпечними умовами, що підтверджує надійність та достовірність даного опитувальника. Гарантом того, що тестований був чесним, проходячи опитування, є шкала «брехні», яка не дасть спотворити результати. Усього пропонується відповісти на 91 просте запитання, клікнувши «так» чи «ні».
Дитяча адаптована версія опитувальника
Опитувальник включає 61 питання, на які так само потрібно дати коротку ствердну або негативну відповідь. Призначений для дітей підліткового віку 10-15 років і допоможе дізнатися, наскільки дитина самостійна, адаптована до оточення, чи існують у неї будь-які переживання.
Зображення у шапці -
Запропонувати зміниПовідомити про закриття
Причини виникнення Інституту прикладної психології позначилися ще 60-ті роки ХХ століття. У цей час вітчизняним психологам було заборонено застосовувати психодіагностику. Л.М. Собчик - одна з небагатьох на той час займалася вивченням та адаптацією психодіагностичних методів. Саме вона адаптувала найпопулярніший тест MMPI, тест Роршаха, тест Лірі. Після 1980 Л.М. Собчик створила кілька власних тестів: РАТ, метод порівняння парних таблиць, метод портретних виборів та ще. Під її керівництвом видавалися й відповідні посібники. Багатий досвід цього психолога дозволив 1993 року створити Інститут прикладної психології. Розробки інституту стали активно впроваджуватися у сфері профорієнтації, кадрового відбору та управління, сімейного консультування. В даний час посібниками та розробками фахівців ІПД користуються психологічні служби таких організацій як ГАЗПРОМ, МВС, Митне управління РФ, Прокуратура РФ, Департамент зайнятості населення. Інститут організує курси підвищення кваліфікації різних містахРосії. Також пропонується до проходження авторський курс Собчик, є можливість займатися індивідуально.
Російський психолог, що спеціалізується в галузі психодіагностики та психології індивідуальності.
«Людська індивідуальність - це найцікавіше з усього, що існує на світі.
І найскладніше. Немає двох людей, про яких можна було б сказати, що вони у всьому тотожні один одному. Навіть у бдизнецов можна знайти певні відмінності. Індивідуальність - це те, що відрізняє людей один від одного.
Генетики стверджують, що з усієї багатої спадщини, яка нам передається як вроджені, властиві виду властивостей, лише 2%
визначають індивідуальні особливості кожної особи.
Співвідношення між типовим та індивідуальним приблизно таке саме, як між хлібом насущним і сіллю, що надає гостроти смаковим відчуттям. Психологічна індивідуальність лежить в основі багатьох аспектів як окремих доль, так і всього людства, все більше визнається вплив окремої особистості на долі людей, все рідше відзначається тенденція принизити значення індивідуально-особистісного фактора в долях різних країнта народів у ході історичних подій.
Доля і зв'язок її з особистісними особливостями - проблема, яка хвилює людські уми з давніх-давен. Проте відомий фаталізм завжди домінував у цьому питанні. Так, релігія декларує покірність волі Всевишнього і стверджує, що «шляхи Господні несповідні», а прогноз долі кожної людини неможливий, бо долі людства загалом передбачені Святим Письмом, і йти наперекір цим наказам немає сенсу та й не у волі людини.
Астрологи вважають, що долю людини і людства можна розгадати за зірками, за співвідношенням планет на момент народження кожного, за актуальною їхньою взаємодією на даному етапі, а самій людині залишається лише пристосуватися до цієї зумовленості.
І все-таки, людина неспроста прагне будь-якими способами вгадати своє призначення. Можливо, це робить, щоб уникнути розчарувань і не мати непотрібних ілюзій. Але, може, це йому потрібно і для того, щоб запобігти якимось нещастям і досягти в житті більшого, вчасно схопивши за хвіст пані Удачу?
Є підстави думати, що людина має більше вірити у себе та сподіватися на власні сили. Він сам повинен бути творцем власної долі всупереч її мінливості. Нам про це давно твердять зі сторінок газет та журналів, повних оптимізму та «віри в людину». Але ж ніхто не пояснює, як це зробити.
Проте рецепт існує.
Він полягає у правильному та своєчасному розпізнаванні індивідуальних здібностей та схильностей, характеру та ціннісної ієрархії людини. А ще вкрай важливо для кожного – навчитися розуміти інших людей та вміло з ними спілкуватися (Додам, що в Життєвої стратегії творчої особистості, Це зроблено в 80-х роках XX століття досить докладно, але психологи цієї розробки, на жаль, не знають ... - Прим. І.Л. Вікентьєва).
Кожній людині для розуміння мистецтва бути щасливою і успішною в житті необхідна (хоча б у мінімальному обсязі) та інформація, яка допоможе їй вчасно зрозуміти себе і своє накреслення, зробити правильний вибір щодо багатьох сторін життя і цим втрутитися у фатальність, намагаючись максимально вплинути на перебіг долі.
Кожному цивілізованому суспільству підвищення його добробуту, технічного прогресу, для розквіту наук, культури, мистецтва, народної творчості і ремесел необхідно вміти правильно розпоряджатися людськими ресурсами, своєчасно визначаючи здібності і ділові якості кожної людини. При цьому важливо не тільки грамотно керувати так званим «людським фактором» на благо держави, а й дбати про душевний комфорт людей, про їхнє загальне та психічне здоров'я, яке також перебуває у прямій залежності від настрою та ступеня щасливості кожної людини.
Нерідко лише до кінця життєвого шляхубільшість людей починає розуміти себе достатньо, щоб порівнювати свої можливості з бажаннями, щоб примирити суперечливі сторони своєї натури, щоб порозумітися з оточуючими. Надто довго людина діє в житті на дотик, покладаючись на власну інтуїцію, прислухаючись до думки оточуючих, у якому, як у дзеркалі, намагається побачити відображення своїх поганих і хороших якостей.
Читаючи книги, переглядаючи кінофільми та театральні постановки, він прагне зрозуміти: «Хто я та які інші люди? Як жити, щоб бути щасливим, успішним, щоб мене поважали і любили, щоб менше страждати, не впадати в смуток, уникати невдач і конфліктів, відбутися як особистість і не шкодувати на схилі років про безцільно прожиті роки?»
Собчик Л.М., Психологія індивідуальності. Теорія та практика психодіагностики, СПб, «Мова», 2005, с. 11-12.