У цьому оповіданні ми хочемо розповісти читачеві про «легендарного і кривавого» маніяка і серійного вбивцю Оттіса Елвуда Туле, який помер від хвороби печінки в американській в'язниці, а також про інших монстрів-канібалів, які залишили по собі недобру пам'ять на довгі роки, таких як Генрі Лі Лукас.
Партнер та коханець маніяка
Кримінальна кар'єра маніяка Тула почалася в джексонвільській благодійній їдальні, де наш майбутній герой, володар, мабуть, найнижчого коефіцієнта інтелекту серед злочинців усіх часів і народів, познайомився з роздачею безкоштовних біфштексів з таким самим, як і він, ізгоєм – Генрі Лі Лукас.
Ех, хоч би соуса барбекю до цієї гнилиці подали! – мовив Лукас, володар ушкодженого віку ока, у дитинстві цей психопат навіщось намагався вирізати собі око, звертаючись до громила, що стояв за ним у черзі до віконця роздачі.
- А ще б краще - соус з кров'ю та до свіжої чоловічки! – з готовністю була відповідь маніяка Тула.
Жартівники переглянулися і зрозуміли, що вони обоє знайшли одне одного. Тієї ж ночі в нічліжці, після того, як вони випили пляшку дешевого віскі, Оттіс став коханцем Генрі, що вже мав за спиною пару-трійку трупів, залишених на дорогах Техасу. І тієї ж ночі було не тільки тілесне, а й духовне єднання парочки.
Маньяка Тула, давно дбали питання стосовно некрофілії і канібалізму, але він все ніяк не мав можливості поодинці здійснити свої грандіозні плани, розповів про свої захоплення партнеру, який досі вбивав людей просто так, без вогню і вигадки. І Лукас, якому вже набридли однотипні вбивства бродяг та автостопників, запалився перед ним, бо відразу відкрилися грандіозні перспективи майбутньої кримінальної творчості.
Ну, а інакше, якщо разомлілий коханець маніяка одразу ж йому й запропонував:
- А давай, звалимо з цього притулку! У мене в містечку Монтаг'ю мешкає гарна, 12-річна племінниця. З нею ти й зможеш потішитися. Ну, а на мою частку залишиться 82-річна бабуся, з якою живе Беккі. Загалом можна поєднати приємне з корисним, і в сільському будинку на природі покатуватись, і так ти й сам розумієш!
Лукас розумів!
Беккі Пауелл убита маніяком Генрі Лі Лукасом.
Незабаром вбивство 82-річної Кейт Річ, а також наступний груповий акт некрофілії з її тілом стали насамперед двох тих, що знайшли порозуміння потвор. Що стосується Беккі Пауелл, ця дівчинка влилася в банду, стала коханкою Генрі Лі Лукаса і врешті-решт вона стала жертвою цього маніяка.
Високий жанр маніяка
У численних дослідницьких монографіях, присвячених Лукасу і Тулу, Оттіс зазвичай йде у пристяжці до досвідченішого злочинця. Мовляв, ну ніяк не міг володар низького інтелекту бути провідним у цій кривавій парі! Мовляв, саме Генрі Лі, який убивав людей до зустрічі з Оттісом, правил у всьому, що стосувалося криміналу. Насправді все було з точністю до навпаки. Якщо головним злочинним винаходом маніяка Лукаса було лише збивання машиною пішоходів на дорозі, то саме Оттіс пристрастив дружка до «висот жанру»: до тієї ж некрофілії, що почалася з тіла нещасної Беккі, та й до канібалізму під власноруч приготований ним соус барбекю. До канібалізму, вперше випробуваного приятелями на хлопчику, Адамі Уолше, спеціально викраденим Тулом для свого коханця.
Адам Уолш, хлопчик викрадений та вбитий маніяком Оттісом Тулом.
Саме маніяка Оттіса Тула, за всієї його тупості, можна вважати відкривачем для друзів нового бізнесу. Встановив контакт із жерцями чорного культу «Рука смерті», що знаходився по той бік техаського кордону, Тул налагодив до Мексики експорт молодих незаймана. Викрадачі заманювали в машину молодих дівчат і переправляли їх сектантам – дияволопоклонникам, за що ті охоче платили і дозволяли постачальникам брати участь у кривавих оргіях: після обряду жертвопринесення «рогатому божеству», якому поклонялися сектанти нещасних. Ну, а в перервах між цими подвигами вже й для маніяка Лукаса випадав час проявити себе. Саме тоді й виявлялися злочини друзів-коханців спонтанними та позбавленими будь-якого гострого «сюжету»: жертвами садистів, некрофілів та канібалів ставали, у прямому значенні слова, перші зустрічні.
Від випадкових підліткових пар, застуканих автомобілістами в лісі за любов'ю, до автостопників, які намагалися під'їхати на машині смерті Лукаса і Тула, що колесила дорогами Техасу. Від випадкових жінок, приглянутих у придорожніх барах, до не менш випадкових товаришів по чарці. Як закінчував життя кожен, хто вирішив з вітерцем покататися в компанії веселих хлопців, розповідати, мабуть, немає сенсу. Відзначимо лише, що й роль головного забійника жертв завжди залишалася за маніяком Оттісом Тулом. Саме він стріляв у потилицю жертвам. Або за настроєм перерізав їм горло. Саме він свіжував трупи жертв і випускав із них кров, щоб приготувати «соковиті біфштекси» на лісовому вогнищі. Біфштекси, присмачені щедрою порцією соусу барбекю, за власною відтисовою рецептурою, на крові нещасних.
Розрахунок кривавої парочки
Спільників, зрештою, заарештували. Спочатку був узятий Тул, потім через два роки Лукас. А далі й почалися секрети слідства, про які дехто не любить згадувати. Що це за секрети? Наприклад, тільки Оттіс взяв на себе 600 жертв, а три роки його перебування під вартою поліцейські, що з'їхалися до його коханця Лукаса з усіх кінців країни, примудрилися повісити ще 600 досі не оприбуткованих трупів. Оттис же бавився і брав він, на превелику радість слідчих, все нові й нові жертви. У результаті преса так і зліпила з маніяка Тула, на совісті якого реально значилися 20-30 жертв, найкриважнішого монстра людської історії. Воно б і Бог із ним, ось тільки пошуком реальних злочинців у ті дні просто перестали займатися. Таким чином, маніяк ефективно прикривав сотні колег із забійного цеху, зате виправив статистику сотням недбайливих охоронців закону, які поспішали списати на Оттіса Тула та Генрі Лі Лукаса все і вся. Втім, і Тул отримав за своєрідну допомогу слідству поблажку: його, на відміну від подільника, так і не засудили смертної кари. І здоровий він би собі й далі, не підведи його те, що врятувало раніше, балакучість. Зі смертю Тула, що настала «з природної причини», пов'язана ще одна таємниця, захована за сімома печатками. Справа в тому, що аж до 1996 року Оттіс, за його ж зізнанням, процвітав у в'язниці, був оточений коханцями і не відчував жодних проблем зі здоров'ям і навіть одружився.
Фото маніяка Оттіса Елвуда Тула зі своєю дружиною.
Але благоденствував лише до того моменту, поки не дав інтерв'ю одному виданню. Інтерв'ю, в якому не лише пообіцяв безкоштовно вислати всім охочим рецепт «свого соусу», не лише в подробицях та із задоволенням, розписував свої злочини, а й, найголовніше, дозволив собі насміхатися над дурними поліцейськими та радіти за побратимів за ремеслом, так і що залишилися завдяки його зізнанням на волі.
Кінець маніяка
Ось цього недоумкуватиму монстру вже не пробачили. За дивним збігом обставин, одразу слідом за публікацією «Інтерв'ю з канібалом» група досі лояльних, навіть у тюремному ліжку до Оттіса співкамерників, вчинила на маніяка напад. Напад! За дивним збігом обставин, не припинене зазвичай, завжди пильні охоронці. В результаті 15 вересня 1996 Оттіс Елвуд Тул помер у зв'язку зі смертельним порушенням функції печінки. Ось тільки медики, які оглядали Тула, так і забули вказати, що ж спричинило це порушення.
Додамо до сказаного про Тулу та ще два факти, як правило, невідомі його біографам. Не знаємо вже, що викликало таке всепрощення, але незадовго до загадкової смерті вбивцю відвідала у в'язниці сестра його покійної племінниці Беккі. Ця дівчина, що подорослішала, не тільки все пробачила дядькові Оттісу, але навіть посиділа у нього на колінах, позуючи перед тюремним фотографом. І ось що. Зовсім мало хто знає, що справи маніяка, який за життя прикривав багатьох колег, вже після смерті мимоволі сприяли викриттю сотень ізуверів. Батько Адама Уолша, однієї з жертв Тула, який до смерті хлопчика працював простим ресторатором, на згадку про сина став засновником телепрограми «Найбільш розшукувані злочинці Америки». Завдяки цій програмі, популярній у США, багатьох злочинців і вбивць викрили телеглядачі, які дзвонили та повідомляли про найбільш розшукуваних у студію Джона Уолша у прямому ефірі.
Коханець маніяка відтиску Тула Генрі Лі Лукас ненадовго пережив його, він помер у віці 64 років 13 березня 2001 року від гострої серцевої недостатності, хоча насправді був забитий на смерть співкамерниками.
Фото маніяка та людожера Оттіса Елвуда Тула:
Фото маніяка Генрі Лі Лукаса:
Генрі Лі Лукас увійшов в історію світової криміналістики як один із найкривавіших убивць Америки - він зізнався у вбивстві майже 600 людей, включаючи дітей, хоча повністю доведено було трохи більше 10 випадків. Щоправда, ще близько 200 вбивств доведено побічно. Одночасно Лукас був нестандартним серійником - довгий час він убивав людей у парі зі своїм співмешканцем-гомосексуалом.
Я був досить помітним хлопцем, але діра на обличчі замість вибитого ока приводила мене у відчай. Я часто дивився в дзеркало, думаючи, чому мене вважають нікчемністю. Найжорстокішою була мама, вона називала мене диявольським виродком і прокляттям свого життя», - розповість Лукас психіатрам після арешту за звинуваченням у серії жорстоких убивств. Справді, дитинство в нього було кошмаром наяву.
Син повії
У серпні 1936 року, за часів Великої депресії, у сім'ї робітника залізниці у глухому містечку Блексбург штату Віргінія, де проживало лише 5 тисяч жителів, народився хлопчик, названий Генрі Лі. Сім'я жила бідно, а незадовго до початку Другої світової війни батько Генрі, потрапивши в аварію, втратив ніг. Його жебрацької пенсії не вистачало навіть на їжу, і мати хлопчика почала заробляти проституцією. Робила вона це відкрито, навіть демонстративно, обслуговуючи чоловіків удома, на очах у вічно п'яного чоловіка-інваліда та маленького сина. А коли вони відмовлялися дивитися на це, жорстоко били і того й іншого. (Вона взагалі вважала, що син з дитинства має пройти страшну школу життя, щоб, ставши дорослим, міг вижити.)
На очах у маленького сина мати застрелила мула, якого хлопцеві подарували батькові друзі і до якого він дуже прив'язався. Але мати вважала, що будь-яка прихильність – перешкода в житті. Вона змушувала Генрі одягатися як дівчинка і завивати волосся (стригтися йому заборонялося). У школі за це діти жорстоко труїли Генрі, і він все більше ненавидів увесь світ. А потім мати почала змушувати його обслуговувати її клієнтів...
У 1950 році батько Генрі після тижня безпробудної п'янки заснув на вулиці в кучугурі, захворів і помер від пневмонії. Батько по-своєму любив Генрі - правда, кохання виражалося в тому, що він привчив хлопчика до спиртного. Зате ніколи не бив і не проклинав. Після його смерті мати зовсім озвіріла. Якось вона вдарила Генрі поленом по голові, і він три доби пролежав непритомний, поки її новий співмешканець не відвіз хлопчика до лікарні.
Не дивно, що Генрі з дитинства любив мучити до смерті тварин, зганяючи на них свій страх і ненависть до матері. Обличчя йому понівечив зведений брат - випадково тицьнув Генрі ножем у око, і хлопчик наполовину осліп. Повністю око перестало бачити, коли вчителька в школі вдарила його по обличчю. У лікарні Генрі вставили скляний протез.
Народження монстра
У результаті до підліткового віку Генрі Лукас був уже алкоголіком та сексуальним збоченцем, якого цікавили як чоловіки, так і жінки. А ще – злодієм. Він крав, мріючи швидше виїхати з дому. У 1951 році Лукас вперше вбив молоду жінку. Але до колонії того ж року він потрапив за злом чужого будинку. Там він пристрастився до наркотиків.
У 1953 році, через рік після звільнення, знову арешт - за злом і замах на пограбування. (Лукас пізніше зізнався, що в тому ж році вбив стару повію, яка нагадала йому мати.) У 1956 Лукас біжить з в'язниці, робить серію угонів автомашин і знову потрапляє до в'язниці. Після визволення у 1959 році він осів у штаті Мічиган. Тоді ж у нього з'явилася співмешканка – рідна сестра. Того ж року до Лукаса в гості приїхала мати, і під час сварки він убив жінку, яка народила його, прокляла та перетворила його життя на жах. Новий арешт, суд, вирок – 40 років в'язниці. Але незабаром Лукаса перевели до психлікарні. Психіатри знайшли в нього цілий букет психічних хвороб: садизм, психопатію, шизофренію та багато чого. У 1961 році Лукас кілька разів спробував піти з життя, але не вдалося, встигали відкачати, і тоді в ньому дозріло моторошне бажання – вбивати!
Після виписки з психлікарні, повернувшись у в'язницю, він домагається допуску до тюремного архіву і багато часу проводить, вивчаючи кримінальні справи. Вникає у тонкощі поліцейської роботи, аналізує помилки злочинців – він готується вбивати, не залишаючи слідів. Проте коли 1970 року його вирішили випустити достроково, Лукас обурювався і не хотів виходити на волю, мотивуючи це тим, що він знову вбиватиме. І слово дотримався. Через кілька годин після звільнення він убив дівчину, вступив із нею в посмертний статевий зв'язок і вирізав між грудями жертви перевернутий хрест. Надалі це стане відмітним знаком серійного вбивці, його кривавою міткою.
«Рука Смерті»
Доля ніби спеціально звела разом двох монстрів – Генрі Лукаса та Оттіса Тула, за яким теж давно тягнувся кривавий шлейф. За однією з версій, вони познайомилися у барі для геїв, за іншою – у притулку для безпритульних. На пару вони вбили водія фургона та заволоділи його машиною. Генератором ідей був Тул. Він вивчив книги про канібалів, і маніяки вже разом розробили цілий ритуал: згвалтування, вбивство, обробка трупа та приготування обіду чи вечері з людини.
Викрадена вантажівка тепер стала їх пересувним будинком, і вони колесили Америкою, підбираючи автостопників на дорогах, з яких, поглумивши, готували потім собі їжу. Останки закопували дуже далеко від місця вбивства, попередньо спотворивши до невпізнання відрізані голови жертв. (Пізніше в суді Лукас зізнається, що вони ґвалтували жертв і до і після вбивства - обидва були ще й некрофілами.) Упізнання останків, таким чином, було дуже утруднене, та й обирали вони в жертву людей, яких найменше шукатимуть. Разом з маніяками їздила Америкою малолітня племінниця Тула Бекі. Лукас особисто вчив її красти та обманювати поліцію.
В 1974 Лукас і Тул влаштувалися найманими кілерами в секту сатаністів «Рука Смерті». Вбивали людей для того, щоб під час чорної меси сектанти могли обробити труп та з'їсти. Наприкінці 1981 року Беккі попалася поліції, і її відправили до дитячої колонії, але вже у січні наступного рокуЛукас та Тул допомогли їй бігти. Незабаром Лукас та 12-річна дівчинка стали коханцями. Лукас з дитинства був гіперсексуальним, а тут ще ця крихта постійно звинувачувала його в мужоложстві. Ось і вирішив довести їй. Весною того ж року криваве тріо осіло в протестантській громаді, де ніхто не знав про їхнє заняття. Пройшов майже рік, як Беккі набридло все, і вона вирішила повернутися до колонії, щоб досидіти термін. Лукас був проти, але дівчинка наполягла на своєму, і він повіз її. До колонії вони не доїхали – під час сварки Лукас убив дівчинку, розчленував труп та закопав у різних місцях останки. Тул, дізнавшись про смерть дівчинки, зрозумів, що може бути наступним, і втік. (Пізніше він був заарештований, отримав шість довічних термінів і помер у 1996 році у в'язниці від цирозу печінки.)
Майже два роки Лукас самотужки колесив Америкою і продовжував вбивати. Він уже не міг зупинитись. Трупи він більше не ховав. Його постійно бив озноб - наслідки перенесеного запалення легень, - і страждання жертв допомагали йому зігрітися. Потім він говорив у суді: «Я хотів їхнього життя, тепла та м'яса...»
Заарештували його в Техасі влітку 1983 року за незаконне носіння зброї, і за кілька днів Лукас почав давати свідчення щодо вбивств. Слідство тривало понад шість років. Лукас розповідав про чергову жертву раз на тиждень. Протягом 500 миль було виявлено сотні трупів. Найчастіше вбивця не міг згадати всі подробиці злочину. Хоча слідчі вважають, що на його рахунок можна з дуже високим ступенем ймовірності зарахувати щонайменше 100 вбивств. Про нього писала та говорила вся Америка, йому присвячували шоу та телепередачі, на нього молилися фанати! Лукас буквально купався у променях слави!
Він спеціально тягнув час, насолоджуючись тим, що живий. То зізнавався, то йшов у відмову. Останній, сьомий смертний вирок він вислухав у 1998 році у тому ж Техасі. Але губернатор штату Джордж Буш молодший, майбутній президент замінив смертну кару на 210 років в'язниці. І лише влітку 1999 року Лукасу винесли остаточний вердикт - довічний термін.
У березні 2001 року Мін'юст США офіційно оголосив про смерть від серцевої недостатності найкривавішого маніяка Америки, 64-річного Генрі Лі Лукаса у державній в'язниці «Еліс 1» у штаті Техас. У цій в'язниці Лукас провів у одиночній камері останні 16 років свого життя. 2000 року він почав вимагати перегляду вироку, але не дочекався.
Він був нестандартним убивцею. Ця людина діяла, як правило, не одна. Що ще можна сказати? Насамперед, він є чи не найрезультативнішим убивцею, причому багато вбивств Генрі виконував за гроші. Ця обставина взагалі не вписується у стандартні рамки поведінки маніяків. Кажуть, що кількість занапащених ним життів перевищує шістсот людей. Слід сказати, що він признався в десяти вбивствах, двісті доведені лише непрямим чином. Тривалий час «працював» у парі зі своїм коханцем.
Генрі Лі Лукасбув народжений у Вірджинії, у містечку Блексбург шістнадцятого серпня 1936 року. Той період запам'ятався Великою депресією. Це було смутний час. Тепер уявимо сім'ю маленького хлопчика. Треба сказати, що, як це часто буває у сім'ях майбутніх, усім заправляла деспотична мати. Батьку Генрі відрізало ноги, коли він п'яний влучив під потяг. Хлопчик з дитинства мав тілесний дефект – пальці на ногах були неймовірно довгі. Він сам згодом зізнавався, що не розумів, чому його не люблять, адже він був цілком привабливим юнаком (звісно, якщо не рахувати дірки замість ока).
Так чи інакше, від матері діставалося йому дуже часто, а вже про образливі прізвиська і говорити не доводилося. Хлопчик у дитинстві постійно недоїдав. Мати Генрі Лі часто «знімала» клієнтів, і змушувала бідолаху разом із батьком дивитися на весь процес злягання. У разі відмови обидва бували побиті. А ще вона переодягала його в одяг для дівчаток, і насміхалася з нього зовнішнім виглядом. Хлопчику було суворо заборонено стригти волосся, і в школі його постійно принижували та ненавиділи всі діти. Коли хлопчик став підлітком, мати дедалі частіше почала його підкладати під клієнтів.
Колись у дитинстві Генрі отримав у подарунок мула. Він настільки прив'язався до тварини, що не мислив життя без нього. Незабаром усе скінчилося - мати взяла рушницю і застрелила бідну тварину. Хлопчик дуже плакав, але вона сказала, що не можна ні до чого у житті бути прив'язаним. Що може бути дивного в тому, що маленька людина все більше ненавиділа людське суспільство.
Далі все стало ще гірше. Вже було сказано, що батько був хронічним алкоголіком, і що мати часто била його разом із сином. До цього додайте постійні приниження та образи. Немає нічого дивного в тому, що тато з сином стали випивати на пару, причому почалося все вже в десять років. Втім, на виправдання батька слід сказати, що тільки він по-справжньому любив і поважав свого сина. 1950 року батько помер від пневмонії. Йому набридло спостерігати за "роботою" дружини, він виповз на сніг і заснув там. Батько хоч якимось чином намагався утримати дружину, щоб та не била дитину. Тепер мати зовсім озвіріла. Якось вона взяла поліно і так ударила підлітка по голові, що той близько трьох днів був непритомний. У лікарні поставили діагноз, що серйозно пошкоджено ділянку мозку, яка відповідає за емоції.
Немає нічого дивного в тому, що підліток усіляко знущався з тварин. Він отримував задоволення від процесу тортур. А ще він став зоофілом.
З того часу минув рік. Генріотримує удар ножем в оці, внаслідок чого, зір значно погіршується (зведений брат завдав випадкового удару). Повністю на те око він осліп після того, як вчителька завдала удару по обличчю. Після цих подій підліток отримав скляний протез, який був йому поставлений у лікарні.
У підлітковому віці проявляється цілий «букет» вад. Тепер він наркоман, п'яниця, аматор як хлопчиків, так і дівчат. Генрі краде, щоб накопичити грошей і виїхати, нарешті, з ненависного будинку і від обридлої матері. Багато людей говорили, що майбутній маніяк був любителем щось підпалити. До речі, ця якість була притаманна багатьом маніякам.
Настав 1951 рік. Вчинено перше вбивство. То була молоденька жінка. Незабаром юнак потрапляє до в'язниці, але не за цей злочин. Йому інкримінують крадіжку чужого майна із проникненням у приватну власність. Тепер він перебуває у колонії для неповнолітніх.
У 1953 році маніяка звільнили з місця ув'язнення, проте незабаром він знову заарештований за те, що намагався здійснити грабіж із зломом. Отримує чотири роки в'язниці. Згодом Генрі зізнається в тому, що «замочив» похилого віку повію. Вона дуже нагадала йому ненависну матір.
У 1956 році злочинець втікає з місць ув'язнення, і тривалий час займається викраденням машин. Знову в'язниця. Звільнившись у 1959 році, він проживає в Мічигані з рідною сестрою, яка стає його співмешканкою. За деякий час до них приїхала в гості мати. Вони дуже посварилися. Генрі бере молоток, і зганяє всю лють, що накопичилася, на цій ненависній, вічно його принижує, проклинає жінці. Його знову ловлять, ухвалюють вирок: сорок років тюремного терміну. Надовго у місці ув'язнення він не затримується – злочинця переводять до психіатричної лікарні. Там його обстежують, і укладають, що він страждає на безліч хвороб, серед яких психопатія, садизм, шизофренія. Через п'ять років (1961 року) садист намагається накласти на себе руки, але його рятують. Так було кілька разів.
Злочинець повертається із психіатричної лікарні до в'язниці, де отримує доступ до матеріалів слідства проти вбивць. Він захлинаючись читає їх, вникає в методи слідства, аналізує. Тепер він готовий вбивати, не залишаючи слідів злочину. У той же час убивця не хоче покидати тюремні стіни навіть тоді, коли 1970 року його хочуть випустити на волю. Він каже, що знову вчинятиме вбивства. У результаті так і вийшло. Рада зі звільнення, однак, непохитна. Психіатрична експертиза також встановила, що Генрі абсолютно здоровий психічно. Його буквально викидають на волю. Через кілька годин маніякскоює вбивство молодої дівчини. При цьому він зґвалтував її мертве тіло, і ножем вирізав між грудями фігуру перевернутого хреста. Незабаром саме за цим малюнком дізнаватимуться жертви цього маніяка.
Доля приготувала злочинцеві зустріч із іншим збоченцем – Оттісом Тулом. За цією людиною також тягнувся кривавий шлейф. Хтось каже, що вони зустрілися у барі для блакитних, інші стверджують, що місцем зустрічі був притулок для безпритульних. Хто тепер може це сказати? Відтис у злочинному тандемі був, так би мовити, генератором збочених ідей. Незабаром парочка напала на водія вантажівки, і вбила його. Злочинці стали дотримуватися плану вбивств, який запропонував Тул: спочатку людину ґвалтували, потім убивали, далі останки обробляли та знищували. Багато далекобійників стали жертвами маніяків. Незабаром до дуету злочинців-вбивць приєднується неповнолітня племінниця Тула. Її звали Беккі. Генрі особисто навчав її всім тонкощам злочинної справи. Вантажний автомобільстає притулком та житлом злочинців. Вони намотували кілометри автомобільними дорогами Америки, при цьому займаючись вбивствами. Зазвичай вони обирали тих людей, яких не шукатимуть. Жертву ґвалтували, потім убивали, потім знову вступали в інтимні стосунки. Відрізавши голову, труп викидали подалі від місця вбивства. А часто жертву свіжували та з'їдали на обід чи вечерю. У той час Тул студіює випадково опинившись у них книгу про звичаї людожерів.
Настав 1974 рік. Маньяки наймаються в сатанинську секту під назвою "Рука смерті". Їхня робота полягає в регулярному постачанні свіжих трупів для здійснення обрядів. Наприкінці 1981 року Беккі потрапила до рук поліції, їй зачитали вирок, і дівчина опинилася у стінах колонії для неповнолітніх. Злочинці допомогли її звідти втекти. Вони знову їздять країною, займаючись своєю звичайною справою. Незабаром Беккі та Генрі починають спільне статеве життя. Для початку слід нагадати, що він із самого дитинства міг вступати в статевий контакт і з чоловіками, і з жінками. Беккі ж глузувала з нього. Щоб довести свою «універсальність», Генрі спокусив дівчинку-підлітка.
Весною того ж 1975 року злочинці стали жити в громаді протестантів, де ніхто не міг і припустити минуле злочинців. Так минув рік. Дівчина занудьгувала. Вона ухвалила рішення про повернення до колонії, щоб закінчити сидіти. Як її Лукас не вмовляв, все було марно. Що робити, він везе Беккі назад до колонії, правда вона до туди не доїжджає – у дорозі відбувається скандал, і дівчинку було вбито. Її труп Генрі обробляє і ховає в різних місцях.
Дізнавшись про смерть племінниці, Тул чудово розуміє, що наступним стане саме він. Відтис спішно втікає від партнера, через якийсь час він потрапляє до рук поліції. Його судять, дають шість довічних термінів. Пізніше Тул помер ув'язнений від цирозу печінки.
Тепер Лукас все робить один. Він не здатний зупинитися, навіть якби хотів. Після перенесеного запалення легень злочинця постійно б'є озноб. Останки жертв він уже просто кидає, навіть не ховає. Пізніше злочинець скаже, що, бачачи муки жертв, він зігрівався.
Вересень 1982 року. Вбито літню жінку. Її звали Кейт Річ. Вона була дуже гарною знайомою Генрі. Він відвозить знайому додому, однак, по дорозі, під час раптового спалаху агресії, злочинець завдає безліч ударів холодною зброєю в серці. Після цього він зазвичай вирізує хрест на грудях Кейт, посмертно займається з нею сексом. Закінчивши свої справи, труп жінки був поміщений у ринву.
Заарештували Генрі у 1983 році у штаті Техас теплим літомза підозрою у незаконному носінні зброї, а також вбивстві Кейт Річ. За кілька днів він уже давав свідчення про скоєні вбивства.
Було проведено психіатричну експертизу. Букет захворювань був просто величезний: гіперграфія, піроманія, прихована епілепсія, велика інтоксикація мозку (що в цьому дивовижного, адже Генрі курив близько п'яти пачок щодня).
Злочинець визнається у численних вбивствахпри цьому намагається затягнути час. Приблизно раз на тиждень він згадує новий епізод. Поліція виявляє величезну кількість людських останків на ділянці, протяжністю п'ятсот миль. Маніяк не пам'ятав всі обставини вбивств, і в цьому немає нічого дивного, адже їх було дуже багато. Та й часу минуло багато. У пресі з'являлися подробиці в його інтерв'ю, і за незначними деталями можна припустити, що на його рахунку від сорока семи до вісімдесяти дев'яти вбивств (ступінь ймовірності дуже високий). Суд же бере до уваги лише факти. Лукасу звинуватили в одинадцяти навмисних доведених вбивствах.
Суд Техасу засудив злочинця до страти, проте на той час його губернатором був Джордж Буш молодший. За законами штату для приведення вироку потрібно було, аби хоч одне вбивство на його території. Таку інформацію ніхто не зміг надати, тому у червні 1999 року винесли остаточний вердикт – довічний термін.
Генрі Лі Люкас - видатний у багатьох сенсах убивця. Він один з небагатьох, хто діяв не один, він вважається якщо не рекордсменом, то одним з лідерів за кількістю скоєних злочинів, він робив деякі вбивства за плату, що теж є рідкісне явище серед серійних вбивць. Не можна з упевненістю сказати, що він найстрашніший убивця ХХ століття, але багато дослідників вважають саме так.
З дитинства у Люкаса виявилася аномалія – довгі пальці на ногах. Подібна аномалія характеризує осіб із генетичними відхиленнями і часом зустрічається у серійних убивць.
Сім'я була вкрай неблагополучна, мати постійно били батька Люкаса, який втратив обидві ноги внаслідок залізничної події. Легко здогадатися, що об'єктом насильства з боку матері виступав молодий Генрі. Дитину морили голодом, били палицями, били головою об стіну, змушували спостерігати, як мати, яка періодично підробляє проституцією, обслуговує клієнтів. Мати одягала Генрі в жіночий одягі знущалася жалюгідним виглядом десятирічної дитини.
Життєва філософська позиція матері Люкаса (якщо можна назвати погляди напівбожевільної матері) виключає елементи прихильності. Якось помітивши, що дитина прив'язалася до маленького мула, вона застрелила тварину на очах дитини.
Батько Люкаса був затятим алкоголіком, який привчив сина до спиртного у десятирічному віці. Незважаючи на його зовні неприємний опис, батько Люкаса був єдиною людиною, яка ставилася до дитини м'яко і з любов'ю.
1950 рік. Надивившись, як його дружина займається проституцією, батько Люкаса в п'яному стані вибрався з хатини і заснув у снігу. Ця ніч спричинила пневмонію, а незабаром і смерть.
Після смерті отця Люкаса його мати зосередила свою агресію на сина. Якось вона вдарила його поленом по голові, і дитина три дні провалялася непритомна. Співмешканець матері відвіз його до лікарні, де було поставлено діагноз - серйозна травма головного мозку в області, що контролює емоції.
Через рік зведений брат Люкаса випадково тицьнув Генрі ножем у око. Хлопчик практично осліп на одне око. Повна сліпота на це око настала, коли вчителька Генрі вдарила хлопчика по обличчю. Дитина стала носити скляний протез.
У дитинстві Люкас убивав і мучив маленьких тварин. Крім того, з дитинства у нього з'явилися елементи зоофілії. Численні експерименти з тваринами він урізноманітнить скоєнням великої кількостікрадіжок, які допоможуть, на його думку, здобути професію та виїхати з ненависного будинку. Крім цих відхилень достовірно відомо, що у дитинстві Люкас був схильний до підпалів, що є одним із атрибутів серійного вбивці.
1951 рік. Люкас вчиняє перше вбивство людини. Жертвою виявляється молода дівчина.
1951 рік. Люкаса затримують за злом та проникнення у приватну власність. Його відправляють у колонію для неповнолітніх. У цьому року він починає вживати наркотичні речовини.
1953 рік. Через рік після визволення з колонії – повторний арешт за спробу пограбування зі зломом. Вирок – 4 роки в'язниці. Цього ж року Люкасом убито стару повію, яка нагадала Лукасу його матір. Жінку було вбито ударом молотка по голові, а потім задавлено фургоном.
1956 рік. Люкас біжить із в'язниці. Серія викрадень автомобілів. Цього ж року ще один арешт та направлення до федеральної в'язниці у штаті Огайо.
1959 рік. Звільнившись, Люкас влаштовується в Мічигані, де співмешкає зі своєю сестрою. Цього ж року до Мічігана погостювати приїжджає мати Люкаса. Ще одна сварка з матір'ю переповнює чашу терпіння Люкаса. У стані афекту він завдає смертельної рани ножем. Залишивши жінку вмирати на самоті, Люкас йде на прогулянку містом. Мати вмирає у лікарні. Генрі був засуджений до 40 років ув'язнення за вбивство другого ступеня. Через рік його переводять в Айонін, психіатричну лікарню. Діагноз – психопатія, садизм, сексуальні аберації, комплекс неповноцінності, шизофренія.
1961 рік. Люкас робить кілька суїцидальних спроб. Після того, як його відкачали, він вирішив позбавити життя якомога більше людей. Повернувшись із психіатричної лікарні назад у в'язницю, він вимагає дозволу користуватися тюремним архівом. Вивчаючи кримінальні справи, Люкас вникає у тонкощі поліцейської роботи та гіпотетично розробляє власний спосібдії, що виключають помилки і не залишають копам жодного шансу.
1970 рік. Порада зі звільнення штату Мічиган під слово честі звільняє Генрі. Люкас проти такого рішення він скандалить, заявляючи, що у разі звільнення, він знову перетвориться на вбивцю. Але психіатри непохитні: «Здоровий». Фактично за допомогою сили Люкаса викидають із в'язниці. Випущений на волю монстр за дві години вбиває молоду дівчину.