1. Географічні назви
1.1. Якщо географічна назва не схиляється, то вона має послід нескл. В інших випадках при кожному топонімі дається форма рід. пад. Вона наводиться повністю:
1) при односкладових назвах: Белз, Белза; Гжель, чи Гже;
2) у неоднослівних назвах, що являють собою звичайні словосполучення: Старий Оскол, Старого Оскола;
3) у складені словах, що пишуться через дефіс: Баба -Дурма з, Баба -Дурма за; Ба ден Ба ден, Ба ден Ба дена [де].
В інших випадках форма рід. пад. дається у усіченому вигляді: Бадхи з, -а; Бабада г,-а; Бавле ні, -е н; Бадахо с, -а.
1.2. При деяких топонімах наводяться форми інших відмінків: при географічних найменуваннях на - ево, -ово, -іно, -інодаються форми рід., твор. та предл. пад., оскільки у мовній практиці, у пресі, у теле- і радіопередачах ці назви іноді не схиляють, що суперечить традиційній нормі російської літературної мови, наприклад: Ба герово, -а, -ом, у Ба герові (смт, Україна) ; Ко сово, -а, -ом, в Ко сові (Респ. Сербія); Га брово, -а, -ом, у Га брові (гор., Болгарія).
1.3. Східнослов'янські назви, що мають закінчення проз попереднім приголосним, не схиляються: Ду бно, нескл. (Мір., Україна); Рівне, нескл. (Мір., Україна); Гродно, нескл. (Мір., Білорусь).
1.4. У географічних назвах на - єв, -Йов, -ів, -іннаводяться форми родового та орудного пад.: Бєлєв, -а, -ом (гір., Тульськ. обл., РФ); Бобро, -а, -ом (гір., Воронезьк. обл., РФ); Бардєєв, -а, -ом (гор., Словаччина); Бабі н, -а, -ом (оз., Канада).
1.5. Іншомовні топоніми, що закінчуються на голосний - а, відчувають значні коливання у схиляльності:
багато запозичені географічні назви, освоєні російською, схиляються на кшталт сущ. жен. роду на - аударне, наприклад: Бухара, -и; Бугульма, -и; Анкара, -и;
не схиляються французькі за походженням топоніми з кінцевим наголосом: Юра нескл. (гори – Франція; Швейцарія);
схиляються японські географічні назви, що закінчуються на - аненаголошене: Про сака, -і; Йоко сука, -і [е];
не схиляються естонські та фінські найменування, що закінчуються на - а, -яненаголошені: Са вонлінна, нескл. (Мір., Фінляндія); Ю вяскюля, нескл. (Мір., Фінляндія); Са аремаа, нескл. (о-в, Естонія);
відчувають коливання при відміні абхазькі та грузинські топоніми, що закінчуються на ненаголошене - а. У Словнику наводяться в варіанті назви, що схиляється: Шxa pa, -и (р. - на кордоні Грузії і Кабардино-Балкарії, РФ); Очамчі ра, -и (гір., Респ. Абхазія); Гудау та, -и (гір., Респ. Абхазія);
не схиляються складні географічні назви на - аненаголошене, запозичені з іспанської та інших романських мов: Баї я-Бла нка, нескл. (Мір., Аргентина); Баї я-Лa ypa, нескл. (Мір., Аргентина); Хере с-де-ла-Фронтера [ре, де, тэ], нескл. (Мір., Іспанія);
схиляються як іменники складні слов'янські назви, що є іменниками за наявності словотворчих ознак прикметників, наприклад: Бя ла-для ска, Бя ла-для скі (гір., Польща); Банська-Бі стриця, Банська-Бі стриці (гір., Словаччина); Зелена-Гура, Зелена-Гура (гір., Польща);
схиляються обидві частини в найменуваннях зі словом річка, наприклад: Москва-ріка, Москви-ріки, на Москві-ріці та ін Але в розмовній мові зустрічаються випадки несклоняемості першої частини цих поєднань: за Москва-рікою, на Москва-ріці і т.д. д. Однак таке вживання не відповідає нормі літературної мови.
1.6. Топоніми, що закінчуються на голосні - і, -ыі не сприймаються в російською мовоюяк форми мн. числа, даються в несхильній формі, наприклад: Бурлі, нескл. (С., Казахстан); Карші , нескл. (С., Туркменія); Ісмаїли, нескл., (гір., Азербайджан); Мари, нескл. (Мір., Туркменія); Джусали, нескл. (смт, Казахстан).
1.7. При односкладових назвах, що закінчуються на м'який приголосний, даються форми род., дат. та предл. пад., так як вони відчувають коливання при відмінюванні: Русь, Русі, до Русі, на Русі; Об, Обі, до Обі, на Обі; Перм, Пермі, до Пермі, про Пермі; Керч, Керчі, до Керчі, в Керчі. В останньому випадку наголос закріпився на основі.
1.8. При назвах, що закінчуються на приголосні - ж, -ц, -ш,вказані форми рід. та твор. пад., оскільки у твор. пад. під наголосом пишеться - про, а без наголосу - е, Наприклад: Фате ж, -а, -ем (гір., Курськ. обл., РФ); Кіржа ч, -а, -о м (гір., Володимирськ. обл., РФ).
1.9. Не схиляються деякі зарубіжні назви типу Се нт-Ка тарінс [се], нескл., (Мір., Канада); Пе р--Лаше з [пэ], нескл. (цвинтар у Парижі); Пла я-Хіро н (Пла я-Хіро н), нескл. (Пос., Куба).
1.10. У несхильній формі даються деякі іншомовні найменування в області міської номенклатури з другою частиною. стріт, -сквер: Уо лл-стріт, нескл.; Вашингто н-сквер, нескл. і т.д.
про, -е, -і, -у, -ю, представлені в Словнику в несхильній формі, наприклад: ШИ ЛО Нікола й, Ши ло Нікола я (рос. геолог); РЕМІСЛО Васілій, Ремесло Васілія (рос. селекціонер); ДУРНОВО Іва н, Дурново Іва на (рос. держ. діяч); ВА ЙКУЛЕ Лайма, Ва йкуле Ла йми (лат. естрад. співачка); ВЕ СКИ А не, нескл. (ест. естрад. співачка); ЧИ БАСИЛАШВІ Оле г, чи Басилашві Оле га (рос. актор); ІЛІЄ СКУ Іо н, Іліє ску Іо на (рум. держ. діяч); БЕНТО Ю Паска л, Бенто ю Паска ла (рум. композитор).
3. Чоловічі та жіночі прізвища та особисті імена, що закінчуються на -а, -я, -ія, -а, -оя
Чоловічі та жіночі прізвища та особисті імена, що закінчуються на - а, -я, -і я, -а я, -оязазвичай схиляються. Але є й випадки їх несхилення, що пов'язано з місцем наголосу на слові та традицією їх вживання в російській мові:
3.1. Чоловічі та жіночі прізвища та особисті імена, що закінчуються на - а, -яненаголошені, як правило, схиляються; наприклад: ТО МА Світлана, То ми Світлани (рос. актриса), ДО ГА Євгеній, До гі Євгенія (молд. композитор).
3.2. Японські імена та прізвища, що закінчуються на - аненаголошене, останнім часом у пресі, у теле- і радіопередачах, у літературі регулярно схиляються. У Словнику дається: КУРОСА ВА Акіра, Куроса ви Акі ри (япон. режисер); ХАТОЯ МА Іті ро, Хатоя ми Іті ро (яп. держ. Діяч).
3.3. Грузинські імена та прізвища зазначеного типу відчувають коливання при відмінюванні, але відповідно до норми російської літературної мови їх слід схиляти, наприклад: ОКУДЖА ВА Була т, Окуджа ви Була та; ХОРА ВА Ака кий, Хора ви Ака кия; ВА ЖА Пшавела, Ва жи Пшавели. Але ім'я грузинського поета, що закінчує аударне, чи Шота Руставе традиційно не схиляється в російській мові.
3.4. Фінські імена та прізвища, що закінчуються на - аненаголошене, переважно не схиляються, наприклад: КЕ ККОНЕН У рхо Ка лева, Ке кконена У рхо Ка лева, ПЕ ККАЛА Ma yно, нескл.
3.5. Імена та прізвища, що закінчуються на - аз попереднім - і, не схиляються, наприклад: ГАМСАХУ РДІА Константи н, Гамсаху РДІА Константі на (вантаж. письменник).
3.6. Слов'янські прізвища, що закінчуються на - аударне, схиляються: СКОВОРОДА Григорій, Сковороди Григорія (укр. філософ); ПОТЕБНЯ Алекса ндр, Потебні Алекса ндра (укр. і рос. філолог-славіст).
3.7. Французькі прізвища та особисті імена, що закінчуються на - аударне, не схиляються: ТАЛЬМА Франсуа, нескл. (Франц. Актор); ТОМА Амбруа з, Тома Амбруа за (франц. композитор); Гамарра П'єр, Гамарра П'єра (франц. письменник); ДЮМА Алекса ндр, Дюма Алекса ндра (франц. письменник).
3.8. Деякі африканські прізвища на аударне відчувають коливання у відмінюванні: БАБАНГІДА Ібрагі м, Бабангіди Ібрагі ма (держ. діяч Нігерії); ЯМАРА Семоко [се], нескл. (заг. діяч Чаду).
3.9. Жіночі особисті імена та прізвища із закінченням - а ясхиляються на зразок відмінювання особистих імен типу Ра я, Та я, Агла я. У Словнику даються форми род., дат. та предл. пад., наприклад: ГУЛА Я Інна, Гула й Інни, до Гула е І не, про Гула е І не (рос. актриса); САНА Я Маріна, Сана і Марини, до Сана Марини, про Сан Марина (рос. фігуристка).
3.10. Чоловічі прізвища із закінченням - оясхиляються на кшталт відмінювання сущ. «хвоя», наприклад: ПІХО Я Рудо льф, Піхо і Рудо льфа, до Піхо е Рудо льфу, про Піхо е Рудо льфа (рос. держ. діяч).
3.11. Грузинські прізвища, що закінчуються на - і я, схиляються на зразок імені Марія (Марі я, нар., дат., предл. іі), хоча у мовної практиці, на ТБ і радіо, у пресі прізвища цього іноді не схиляють, що відповідає нормі російської літературної мови. Правильно: ДАНІ ЛІЯ Георгій, Дані лії Георгія, до Дані лії Георгію, про Дані лії Георгії [не] (рос. кінорежисер); АЛЕКСА НДРІЯ На на, Алекса ндрії На ни, до Алекса ндрії На не, про Алекса ндрії На не (вантаж. шахістка); ЧКО НІЯ Ламара, Чконії Ламари, до Чконії Ламарі, про Чконію Ламару (вантаж. актриса).
3.12. У особистих імен І я, Лі я, Вія, Ті я, Гі я (муж. вантаж. ім'я) даються форми нар., дат. та предл. пад. із закінченням - ії: І я, І і, до І і, про І в. Існує і другий спосіб словозміни даних імен: І я, І і, до І е, про І е. Словник віддає перевагу першому, тобто: І я, І і, до І і, про І і.
3.13. У особистих імен та прізвищ східного походження типу Алія, Альфія, Зульфія даються форми род., дат. та предл. пад.: Зульфія, -ІІ; до Зульфія, про Зульфія.
4. Чоловічі та жіночі прізвища та особисті імена, що закінчуються на приголосну (у тому числі і й)
4.1. Чоловічі прізвища та особисті імена, що закінчуються на приголосне (тверде або м'яке), схиляються: ДАЛІ Влади мир, Да ля Владі світу; БРЕХТ Берто льт, Бре хта Берто льта [ре].
4.2. Чоловічі та жіночі прізвища, що закінчуються на - їх, -их, не схиляються: РАВЕНСЬКИХ МИКОЛА, Равенських МИКОЛА (рос. режисер); ЧЕРЕМНИ Х Міхаї л, Черемни х Міхаї ла (рос. художник); Черемни х, нескл. (жіноч. ф.).
4.3. До чоловічих імен та прізвищ, що закінчуються на шиплячі і - ц, наводяться форми рід. та твор. пад. Під наголосом у твор. пад. пишеться - про, а без наголосу - е, наприклад: ЛИСТ Ференц, Ліста Ференца, Лі стом Ференцем (угор. композитор, піаніст, диригент); БА РЕНЦ Віллем, Баренця Віллема, Баренцем Віллемом (нідерл. мореплавець); Біла Ш Алекса ндр, Білаша Алекса ндра, Білаш м Алекса ндром (рос. композитор); БА ЛАЖ (Ба лаш) Біла, Ба лажа (Ба лаша) Біли, Ба лажем (Ба лашем) Білий (угор. письменник). Проте є й винятки, наприклад: ТІ ЛЄШОВ МІКОЛА, ТІ ЛЄШОВА МІКОЛА (рос. письменник); ВОЛОДИ МИРЦОВ Борі с, Владі мирцова Борі са (вчений - монголовед); КОКО ВЦОВ Па вел, Коко вцова Павла (рос. вчений-семітолог).
4.4. У чоловічих прізвищ східнослов'янського походження, що мають швидку голосну при відмінюванні, можуть бути два варіанти відміни - з втратою і без втрати голосної залежно від традиції їх вживання в літературній мові. У Словнику дається: ЗА ЯЦЬ Анато лій, За яца Анато лія (рус. поет); СУДЕ Ц Влади мир, Суде ца Влади миру (рос. воєначальник); ГРИЦЕВЕ Ц Сергій, Грицевця Сергія (рос. льотчик); ЛУЧЕНО ДО І гір, Лученка І ГОРА (білорус. композитор); Ковалонок Влади мир, Ковалонка Владі миру (рос. космонавт); МАЗУРО К Ю рій, Мазуро ка Ю рія (рос. співак).
4.5. При чоловічих прізвищах та особистих іменах західнослов'янського та західноєвропейського походження даються форми рід. пад. без випадання голосної, наприклад: ГА ШЕК Яросла, Га шека Яросла ва (чеш. письменник); ГА ВРАНЕК Бо гуслав, Га вранека Бо гуслава [не] (чеш. мовознавець); ГОТТ Ка рел, Го тта Карела [ре] (чеш. співак).
4.6. Чоловічі польські, чеські та словацькі прізвища на - ський, -цькийзазвичай наводяться з повними закінченнями в називному відмінку і схиляються за російськими моделями (за зразком відмінювання прикметників), наприклад: ОЛЬБРИ ХСКИЙ Данія ль, Ольбри хського Данія ля [іе] (польськ. актор); ОГІНСЬКИЙ (Огінський) Михайло Клеофас, Огінський (Огинський) Михайло Клеофас (польський композитор). Але іноді прізвища подібного типу вживаються в несхильній формі, наприклад: ПОЛАНСЬКІ Рома н, Поланські Рома на (польськ. кінорежисер), хоча за рекомендацією фахівців їх слід схиляти. Словник дає: ПОЛАНСЬКИЙ (Поланський) Роман, Поланський (Поланський) Роман.
4.7. Жіночі прізвища можуть оформлятися по-різному: з повними закінченнями (- ська, -цька) і з усіченими (- ска, -цка). І в тому, і в іншому випадку вони частіше схиляються за російськими моделями (за зразком відмінювання повних прикметників), наприклад: БАНДРО ВСКА-ТУ РСКА Ева, Бандрівської-Турської Еви (польськ. співачка); БРИ ЛЬСЬКА Барбара, Брильської Барбари (польськ. актриса); ЧЕРНІ-СТЕФАНСЬКА ГАЛИНА, ЧЕРНИ-СТЕФАНСЬКІ ГАЛИНИ (польськ. піаністка). Досить часто ім'я Брильської вимовляють неправильно, наголошуючи на першому складі: Барбара. Але в польській мові наголос завжди ставиться на передостанньому складі: Барбара. У Словнику дається: БРИ ЛЬСКА Барбара.
4.8. При запозичених чоловічих прізвищах, що закінчуються на ненаголошені - ів, -ін, даються форми рід. та твор. пад. із закінченням - ом: ТАК РВІН Чарлз, Так рвіна Ча рлза, Так рвіном Чарлз (англ. дослідник природи); ЧА ПЛІН Чарлз Спе нсер, Ча пліна Ча рлза Спенсера, Ча пліном Чарлз Спенсер [пэ, се] (амер. кіноактор, кінорежисер); ФЛО ТОВ Фрі дрих, Флотова Фрі дриха, Флотова Фрі дрихом (нім. композитор). Подібні російські прізвища мають у творі. пад. закінчення - им.
4.9. Європейські жіночі прізвища на ненаголошені - ів, -інпредставлені в Словнику в несхильній формі: ХО ДЖКІН До роті, нескл. (Англ. Вчений, ж.); ЧА ПЛІН Джералді на, Ча плін Джералді ни (амер. Акторка).
4.10. У Словник включені також чоловічі прізвища з ударним ін. Якщо це російські та русифіковані чоловічі прізвища, то вони схиляються за загальному правилу, Т. е. мають у твор. пад. ударне - им. Тому ця форма в Словнику не наводиться, наприклад: Карамзі Нікола, Карамзіна Микола; БУТУРЛІ Н Васі лій, Бутурліна Васі лія.
4.11. Жіночі прізвища наведеного типу також схиляються за російським зразком: РОСТОПЧИНА Євдоки я, Ростопчино й Євдоки (рус. поетеса).
4.12. До запозичених нерусифікованих чоловічих прізвищ з ударним - іннаводиться форма твору. пад. з ненаголошеним - ом: РАСІ Н Жан, Расі на Жа на, Расі ном Жа ном (франц. драматург); Бартолі Н Ера зм, Бартолі на Ера зма, Бартолі ном Ера змом (дат. вчений).
4.13. Жіночі прізвища цього типу представлені в несхильному варіанті: ДЕНЬ Катрі н [де], нескл. (франц. актриса), БІРКИ Н Джейн, нескл. (Франц. Акторка).
4.14. Жіночі прізвища та імена, що закінчуються на приголосне (тверде або м'яке), наводяться в несхильній формі, наприклад: ВО ЙНИЧ Ете ль Ліліа н [те], нескл. (англ. письменниця); КУРСЕ ЛЬ Ніко ль [се], нескл. (Франц. Акторка).
4.15. Жіночі особисті імена біблійного походження (Агар, Рахіль, Рут, Суламі, Естер, Юди) схиляються на кшталт відміни слова «сіль» (сіль, солі, з солі, о солі), наприклад; Агар, Агар, з Агар, про Агар. У Словнику наводяться форми род., твор. та предл. пад. За цим зразком схиляється ім'я Раше ль (Раше ль, Раше лі, з Раше лью, про Раше лі), але сценічний псевдонім французької актриси РАШЕ ЛЬ ( наст. фам. - Елі за Раше ль Фелі кс) не схиляється.
4.16. Ім'я Любов схиляється без випадання голосного, у Словнику наводяться форми род., дат. та предл. пад.: Любов, Любов, до Любов, про Любов. Імена Ніне ль та Ассо ль коливаються при відмінюванні. Словник дає: Ніне ль, -і [не] (ж. ім'я); Ассо ль, нескл. (Ж. ім'я).
5. Складні запозичені імена та прізвища
5.1. У складних західних іменах і прізвищах, сполучених дефісом, схиляється останнє слово: БЕЛЬМОНДО Жа н-Поль, Бельмондо Жа н-Поля (франц. актор); РУССО Ж н-Жак, Руссо Ж н-Жак (франц. письменник і філософ); КАПАБЛА НКА Хосе-Рау ль, Капабла нки Хосе-Рау ля [се] (кубін. Шахіст). Якщо друге ім'я не схиляється, то функцію словозміни приймає він перше ім'я, наприклад: ТРЕНТИНЬЯ Н Жа н--Луї, Трентінья на Жа на-Луї (франц. актор); ГЕ Й-ЛЮССА До Жозе ф-Луї, Ге й-Люсса ка Жозе фа-Луї [зе] (франц. хімік і фізик).
5.2. У складових іменах і прізвищах в'єтнамських, корейських, бірманських, камбоджійських, китайських та ін. БА ТЕЙН ТІН, Ба Тейн Ті на [те] (бірманськ. Держ. Діяч); ЧЕ А СІМ, Че А Сіма (камбодж. Держ. Діяч); ЧИ ПЕН, Лі Пе на (китайськ. держ. діяч).
6. Подвійні прізвища
У російських подвійних прізвищах схиляються обидві частини, якщо їх закінчення піддаються відмінюванню, наприклад: СОКОЛО В-МІКИТОВ, Соколо ва-Мікітова (укр. письменник); ГОЛЕНІ ЩЕВ-КУТУ ЗОВ, Гомілки щева-Куту зова (рус. поет, філолог, літературознавець), але: СОКОЛО В-СКАЛЯ, Соколо ва-Скаля (рос. художник).
Якщо перша частина не вживається як самостійне слово, вона не схиляється: ДЕ МУТ-МАЛИНОВСЬКИЙ, ДЕ МУТ-МАЛИНОВСЬКОГО (рос. скульптор); ГРУМ-ГРЖИМА ЙЛО Влади мир, Грум-Гржима йло Влади миру (рос. вчений-металург); БО НЧ-БРУЄ ВІЛ, Бо нч-Брує віча (рос. військовий діяч).
Офіційне російське ім'я, як відомо, складається з імені, по батькові та прізвища. Слово прізвище – єдине з цієї тріади – латинського походження: familia – сім'я; спадкове (родове) чи набуте у шлюбі найменування людини. Слово надійшло в нашу мову на початку XVIII століття завдяки петровським указам: тоді традиційні для російських людей прізвиська, прізвиська поступово замінювалися прізвищами. Хоча існують вони нашій мові досить давно, відмінювання прізвищ, як російських, і іншомовних, викликає в багатьох наших читачів певні труднощі. Спробуємо розібратися у цьому непростому питанні.
Нагадаємо спочатку, що чоловічі іноземні імена, що закінчуються на приголосний, схиляються незалежно від цього, чи вживаються вони окремо чи разом із прізвищем, а жіночі - немає : " Я прийшов до Артура (або Конрада, або Генріха) Віденмайєра", але" Я прийшов до Едіт (або Ліз, або Вів'єн) Віденмайєр".
Що стосується прізвищ, то слід пам'ятати таке:
Іншомовні та російські прізвища на приголоснийсхиляються , якщо ставляться до чоловікам, і схиляються , якщо ставляться до жінок: " Я прийшов до Артура Гольденберга", але" Я прийшов до Марти Гольденберг", "Зустрів Івана Івановича Вовка", але" Зустрів Ангелину Степанівну Вовк".
Не схиляються російські прізвища, що закінчуються на -их, -их: Петру Чорних для Ксенії Сивих тощо.
Чоловічі прізвища на -ч схиляються, жіночі - ні: " Ви щасливі у грі, - сказав я Вулічу(М. Лермонтов); Говорять про парадокс: любив Амалію Різнич пристрасно, а про смерть почув байдуже. "Під небом блакитним країни своєї рідної ..." Пушкін написав на смерть Амалії Різнич(В. Непомнящий).
Прізвища, що збігаються з називними іменамиабо географічними назвами, наприклад: Ніс, Ріг, Сом, Миша, Чуб, Грач, Хлопчикта ін - схиляються, якщо відносяться до чоловіків, і не схиляються, якщо до жінок: роман Хольма ван Зайчика, професія Семена Рися, зошит Марії Моль, роль Олега Даля, твір Катерини Гамбург, підручник Ольги Хлопчик, душа Єлизавети Горобецьі т.п. Звернімо увагуна те, що чоловічі прізвища, що збігаються з іменниками жіночого роду, повинні змінюватися за типом відмінювання іменників чоловічого роду: робота Валерія Миша, але не Валерія Миші.
Тепер про чоловічих та жіночих прізвищ, що закінчуються на голосний звук.
Не схиляються чоловічі та жіночі прізвища, що закінчуються на -ово, -ако, -аго, -яго: Дурнове, Плевако, Живаго, Луб'яго.
Не схиляються іноземні прізвища, що закінчуються на голосний (крім тих, що закінчуються на невдячний -а (-я) : Золя, Гюго, Шоу, Дефо, Боварі, Ковальські, Капулетті, Мегре, Квазімодо.
Не схиляються також прізвища на -іа (Ередіа, Гуліа) [але на -ия - схиляються (Гарсії, Берії)] та фінські прізвища на -а (Куусела).
Не схиляються до офіційної мовипрізвища на -ко, -о: Іван Франко, Клара Лучко, Рушайло, Ботайло. Також незмінними, незалежно від стилю мовлення, є дуже рідкісні прізвища типу Сало, Мило, Сіто, Толокно. Однак у розмовному стилі та в текстах художньої літератури допустима зміна прізвищ на -ко або -о за відмінками. Згадаймо, що подібний приклад має Чехов у оповіданні "Людина у футлярі": " Призначили до нас нового вчителя історії та географії, якогось Коваленка з хохлів... Перше, ґрунтовне знайомство з Коваленкоми у нас, пам'ятаю, сталося на іменинах у директора".
З прізвищ наголошуваний-а (-я) схиляються лише слов'янські за походженням: Григорія Сковороди; Івану Подопригоріі т.п.; на ненаголошенийголосний звук -а (-я) на сьогоднішній день лінгвісти рекомендують схиляти всі антропоніми (крім утворених з поєднань перехідного дієслова з іменником у знахідному відмінку прізвищ типу Забейворота, Протриглаза, Намнібока): праці Авіценни, вірші Неруди, утопія Кампанелли, дослідження Гамалеїі т.п.
Автори книги "Граматична правильність російської мови. Стилістичний словник варіантів" рекомендують завжди схиляти чоловічі прізвища на -ок, -ек, -ец: Юрію Котінку, Олександра Починкаі т.п.
Особливий випадок- грузинські та японські прізвища: вони то схиляються, то не схиляються: Фукусіма - Фукусіма, але Чикобава - робота професора Чикобава, Едуард Шеварнадзе - для Едуарда Шеварнадзе. Проте останнім часом намітилася тенденція до відмінювання цих прізвищ. Грузинські прізвища, широко відомі у російському середовищі та звичні нашому слуху, послідовно схиляються: вірші Окуджави.
На думку авторів словника "Граматична правильність російської мови. Стилістичний словник варіантів" Людмили Карлівни Граудіної, Віктора Олександровича Іцковича та Лії Павлівни Катлінської, " для словозміни прізвищ незаперечним повинен бути закон про абсолютну виведеність називного відмінка прізвища з його непрямих відмінків".
Тепер можна робити висновки. У разі труднощі при відмінюванні того чи іншого антропоніма постарайтеся насамперед визначити його походження та місце наголосу. Скористайтеся нашими підказками. Допитливим читачам рекомендуємо також звернутися до "Словника російських особистих імен" О.М. Тихонова, Л.З. Бояринової та А.Г. Рижкової (М., 1995) та "Довіднику з правопису, вимови, літературного редагування" Д.Е. Розенталя, Є.В. Джанджаковою та Н.П. Кабанової (М.: "ЧеРо", 2001), де містяться відомості з цього питання.
Чоловічі прізвища, які мають закінчення на ударні і ненаголошені звуки - о, - е, - е, - ц, - у, - ю, а так само на закінчення звуку - а, з голосної, що стоїть попереду, - не схиляються, наприклад: твір Даніела Дефо , огляд літератури С.С. Курного вулиця імені Гастелло.
Не схиляються російські чоловічі прізвища, які мають закінчення на складі - їх, - их, наприклад: під керівництвом Сивих, вправлявся з Ковчих, сказано П. П. Новослобідських. В російській мові та художній літературідопустимо відмінювання чоловічих прізвищ мають закінчення на склади - їх, - их, наприклад: у творі Рєпниха, лекції Зелемниха. Більшість, можна сказати, переважна більшість російських чоловічих прізвищ мають суфікси - ев - (- ов -), - ск -, - ін -: Золотов, Куленєв, Мушкін, Залеський, Приморський, Костолевський, Крамський, Волонський. Абсолютно всі подібні чоловічі прізвища схиляються.
Російських чоловічих прізвищ, що схиляються за принципом прикметників, і не мають показника, існує дуже мало; до них відносяться такі прізвища як: Стовповий, Толстой, Береговий, Лановий, Тіньовий, Солодкий, Зарічний, Поперечний, Коломний, Білий, Грізний, і т.д.
Відмінювання чоловічих прізвищ (за принципом прикметників)
І. п.: Андрій Білий, Сергій Солодкий, Іван Лановий, Олексій Зарічний.
Р. п.: Андрія Білого, Сергія Солодкого, Івана Ланового, Олексія Зарічного.
Д. п.: Андрію Білому, Сергію Солодкому, Івану Лановому, Олексію Зарічному.
В. п.: Андрія Білого, Сергія Солодкого, Івана Ланового, Олексія Зарічного.
Т. п.: з Андрієм Білим, із Сергієм Солодким, з Іваном Лановим, з Олексієм Зарічним.
П. п.: про Андрія Білого, про Сергія Солодкого, про Івана Ланового, про Олексія Зарічного.
Чоловічі прізвища із закінченнями - ин - и - ов - мають особливе відмінювання, що не зустрічається серед номінальних іменників та серед особистих імен. Тут ми бачимо об'єднання закінчення прикметників та іменників другого відмінювання чоловічого роду та підрозділу типу батьків, праотців. Від відміни подібних іменників відмінювання чоловічих прізвищ відрізняється головним чином закінченням орудного відмінка, наприклад: Сизов-им, Акуні-им - Боров-ом, Стон-ом, Калугін - им, Суворов - им від відміни за принципом присвійних прикметників має відмінність закінчення прийменника відмінка, наприклад: про Сазон-е, про Кулібін-е - про праотця, про мамин. Те ж саме відноситься до відмінювання чоловічих прізвищ, що закінчуються на - ів і - ін у множині (Сизови, Акунини схиляються як праотці, мамині). Для відмінювання подібних чоловічих прізвищ, доцільно звернутися до довідника відмінювання імен та прізвищ.
Не схиляються російські чоловічі прізвища, із закінченнями склади: - ово, - аго, - його, мають походження з образу застиглих форм родового відмінка у однині: (Бурново, Слухово, Живаго, Шарбинаго, Деряго, Хитрово), і з закінченнями на склади: - їх, - их - множини (Кручених, Костровських, Дольських, Довгих, Чорних), де деякі з них схиляється в просторіччя (Дурново - Дурнове).
Обов'язково потрібно схиляти за родами та відмінками чоловічі прізвища, які мають закінчення на м'який знак та приголосний звук. (Інститут імені С. Я. Жука, поезія Адама Міцкевича, проводити Ігоря Коваля).
Якщо після прізвища перед звуком - а присутня згодна, то закінченнями прізвищ за формою відмінків будуть: звуки - а, - ы, - е, - у, - ой, - е.
Якщо в кінці чоловічого прізвища перед звуком - а стоїть одна з букв (г, к, х) або ж м'яка шипляча (ч, щ) або ж, то закінченням прізвища у формі родового відмінка буде звук - і.
Якщо в кінці чоловічого прізвища перед звуком - а стоїть одна з шиплячих (ч, щ, ц, ш) або ж, то закінченням прізвища за формою орудного відмінка при наголосі на закінчення слова буде - ой, і - їй.
Прізвище як назва сім'ї передбачає наявність форми множини: Іванов, Пашкін, Веденські. Якщо люди, які одружуються, беруть спільне прізвище, вона пишеться у множині: Васильєви, Вронські, Вусаті, Горбаті, Улюблені. Нестандартні чоловічі прізвища, крім прізвищ утворених у формі прикметників, у написанні в офіційних документах форм множини не мають. Тому пишуть: Марія Петрівна та Микола Семенович Вишня, подружжя Парус, чоловік та дружина Сизрань, брат та сестра Астрахань.
Незважаючи на труднощі, що виникають при відмінюванні російських та іншомовних чоловічих прізвищ, що існують в російській мові, все ж таки бажано правильно схиляти ім'я по батькові та прізвище людини, якщо вони піддаються відмінюванню. Чинна в правилах російської мови система правил відмінкових закінчень в російській мові, досить жорстко пропонує приймати слово, що залишилося без відміни, яке схиляється як яке стоїть не в тому відмінку або відноситься не до того роду, до якого воно в даному випадку дійсності відноситься. Наприклад, Іван Петрович Зима, у родовому відмінку має бути Івана Петровича Зими. Якщо буде написано: для Івана Петровича Зима, це означає, що в називному відмінку це прізвище виглядатиме як Зим, а не Зима. Залишені без відміни чоловічі прізвища типу Вітер, Немешай будуть прийняті за жіночі, тому що подібні прізвища у чоловіків схиляються: з Василем Сергійовичем Немішаєм, від Віктора Павловича Вітру. Для відмінювання подібних чоловічих прізвищ, доцільно звернутися до довідника відмінювання імен та прізвищ.
Нижче наводяться деякі зразки відмінювання чоловічих прізвищ існуючих в російській мові:
Відмінювання чоловічих прізвищ (стандартних)
Однина
І. Смирнов, Крамський, Костиков, Єлісєєв, Іванов,
Р. Смирнова, Крамського, Костікова, Єлісєєва, Іванова,
Д. Смирнову, Крамському, Костикову, Єлісєєву, Іванову,
В. Смирнова, Крамського, Костікова, Єлісєєва, Іванова,
Т. Смирновим, Крамським, Костиковим, Єлісєєвим, Івановим,
П. про Смирнова, про Крамського, про Костикова, про Єлісєєва, про Іванова.
Множина
І. Смирнови, Крамські, Костикові, Єлісєєві, Іванови,
Р. Смирнових, Крамських, Костикових, Єлісєєвих, Іванових,
Д. Смирновим, Крамським, Костиковим, Єлісєєвим, Івановим,
В. Смирнових, Крамських, Костикових, Єлісєєвих, Іванових,
Т. Смирновими, Крамськими, Костиковими, Єлісєєвими, Івановими,
П. про Смирнових, про Крамських, про Костикових, про Єлісєєвих, про Іванових.
У російських чоловічих прізвищах із двох слів завжди схиляється її перша частина, якщо вона вживається як прізвище (поезія Лебедєва-Кумача, робота Немировича-Данченка, експозиція Соколова-Скаля)
За винятком тих прізвищ, де перша частина не означає прізвище, такі чоловічі прізвища ніколи не схиляються, наприклад: оповідання Мамина-Сибиряка, живопис Соколова, скульптура Демут-Малиновського, дослідження Грем-Бржимайло, у ролі Пізник-Трухановського
Не стандартні чоловічі прізвища із закінченням на звуки - а(-я), такі як Зима, Лоза, Зоя, Дора рекомендується вживати у множині виключно для всіх відмінків форми, що збігається з вихідним видом прізвища. Наприклад: Івана Петровича Зими, Василю Івановичу Лозі, з Семеном Семеновичем Зоєю, а для множини - форми Зима, Лоза, Зоя у всіх відмінках. Для відмінювання подібних чоловічих прізвищ, доцільно звернутися до довідника відмінювання імен та прізвищ.
Схиляти у множині чоловічі прізвища Зима, Зоя важко.
Є проблема поділу на «російські» та «неросійські» прізвища із закінченням на склади – ів та – ін; До таких чоловічих прізвищ належать, наприклад: Гуцков (німецький письменник), Флотов (німецький композитор), Кронін (англійський письменник), Франклін, Гудвін, Дарвін тощо. в тому, що виражається або не виражається у прізвищі закінчення на (-ів - або - ін -). Якщо такий показник виражається, то прізвище в орудному відмінку матиме закінчення - им
Неросійські чоловічі прізвища, що відносяться при їх згадці до двох або кількох осіб, в деяких випадках ставляться у множині, в інших – в однині, а саме:
якщо прізвище складається з двох чоловічих імен, то таке прізвище ставиться у формі множини, наприклад: Джильберт та Жан Пікари, Томас та Генріх Манни, Михайло та Адольф Готліби; батько та син Ойрстархі;
Є так само неросійські (в основному німецькі) прізвища із закінченням на - їх: Фрейндліх, Аргеріх, Ерліх, Дітріх і т. п. Такі прізвища неможливо назвати російськими прізвищами з закінченням на - їх тому, що в російських прізвищах перед закінченням - їх практично не зустрічаються м'які приголосні, що мають тверді пари, тому що в російській мові дуже мало прикметників з такими основами (тобто подібних прикметників, як червоний, сивий; і чи є прізвища Червоних, Сивих і подібні).
Але, якщо перед закінченням – їх у чоловічому прізвищі стоїть шипляча або задньопіднебінна згодна, такі чоловічі прізвища, як правило, не схиляються, тільки при співвідношенні прикметника (наприклад, Кодячих., Солодких); за відсутності, а цієї умови подібні прізвища зазвичай сприймаються неоднозначно з погляду морфології; до таких прізвищ належать, наприклад: Вальщіх, Хаскачих, Трубацьких, Ловчих, Стоцьких. За всієї рідкості таких випадків, слід не забувати цю важливу можливість.
У небагато поодиноких випадках неоднозначно сприймаються прізвища, вихідні форми яких закінчуються на букву - й перед гласними і - о. Припустимо, такі прізвища, як Лопчий, Набожий, Допчий, Боркій, Зоркий, Дудой можна зрозуміти і як мають закінчення на склади - ий, - ой. Такі чоловічі прізвища схиляються за правилами прикметників: Лопчего, Лопчему, Набожого, Набожого, Допчого, Допчого, Боркого, Боркому, Зоркий, Зоркому, і як такі, що мають нульове закінчення зі відмінюванням за зразком іменників (Лопчія, Лопчія…) здивувань необхідно звертатися до словника прізвищ.
Чоловічі прізвища, що хитаються на звуки - е, - е, - і, - ы, - у, - ю, не схиляються. Наприклад, такі: Доде, Дюссе, Мансере, Фур'є, Лейє, Дабрі, Гете, Нобіле, Мараджале, Тарле, Орджонікідзе, Мегре, Артмане, Боссюе, Гретрі, Девюссі, Навої, Ставільяні, Модільяні, Гуаре, Грамші, Сальєрі, Голсу Шеллі, Неедли, Руставелі, Каманду, Чабуркіані, Ганді, Джусойти, Ланду, Амаду, Шоу, Манцу, Куранде, Неру, Колню, Ендеску, Камю, Колню тощо.
Іншомовні чоловічі прізвища, що мають закінчення на голосний звук, крім ненаголошених - а, - я (Гюго, Доде, Бізе, Россіні, Муссаліні, Шоу, Неру, Гете, Бруно, Дюма, Золя), які мають закінчення на звуки - а, - я , з попереду гласним - і (вірші Гарсія, сонети Ередія, оповідання Гуліа) не схиляються. Виняток може бути у просторіччі. Несхильні чоловічі прізвища французького походження, що закінчуються на ударну - я: Золя, Бруайя.
Всі інші чоловічі прізвища мають закінчення на - я схиляються; наприклад, Головня, Заборня, Берія, Зозуля, Данелія, Сирокомля, Шенгелая, Гамалея, Гойя.
Коли схиляються іноземні чоловічі прізвища і застосовуються форми правил російських відмін, основні особливості відмінювання таких слів у мові самого оригіналу не зберігаються. (Карел Чапек - Карела Чапека [у жодному разі Карла Чапека]). Також і в польських іменах (у Владека, Едека, Янка [не: у Владка, Едка, Янка]).
Найбільш складну картину в відмінюванні є чоловічі прізвища мають закінчення на звук - а. На відміну від раніше розглянутих випадків, тут велике значення має, закінчення - а стоїть після голосної або після згідної, і якщо це голосна, то чи падає на цю голосну наголос і (у певних випадках) яке походження має це чоловіче прізвище.
Всі чоловічі прізвища, із закінченням на звук - а, що стоять після голосних (найчастіше у або і), не схиляються: Балуа, Доруа, Делакруа, Боравіа, Едріа, Есредіа, Булія.
Не схиляються чоловічі прізвища, що мають французьке походження із закінченням ударного звуку – я: Золя, Труайя, Белакруйя, Добля, Голля тощо.
Усі чоловічі прізвища, із закінченням на ненаголошене - а після приголосних, схиляються за правилом першого відміни, наприклад: Дідера - Дідери, Дідере, Дідеру, Дідерой, Сенека - Сенекі, Сенеке, Сенеку, Сенекою, і т.п.; за таким же принципом схиляються Кафка, Петрарка, Спіноза, Сметана, Куросава, Гулига, Глінка, Дейнека, Олеша, Загнибіда, Окуджава та ін.
Відмінювання чоловічих прізвищ (в однині, і в множині) через те, що не ясно, чи повинна в них зберігатися швидка голосна за зразком схожих на вигляд номінальних іменників, відмінювання буває скрутним (Травеца або Травця - від Травець, Муравеля або Муравля – від Муравеля, Лазуроку або Лазурка – від Лазурок тощо).
Щоб уникнути труднощів, краще скористатися довідником. Якщо чоловіче прізвище супроводжується жіночим і чоловічим іменами, то воно залишається у формі однини, наприклад: Франклін та Елеонора Рузвельт, Жан та Есланда Родсон, Август та Кароліна Шнегель, сподвижники Ріхарда Зорге, Дік та Ганна Краузен, Аріадна та Стів Тур; також Сергій та Валя Брузжак, Станіслав та Ніна Жук;
В однині пишеться і говориться також чоловіче прізвище, якщо воно супроводжується двома номінальними іменниками, різної статі, наприклад: пан і пані Рейнер, лорд і леді Гамільтон; але якщо за таких поєднань як чоловік і дружина або брат і сестра прізвище найчастіше вживається у формі множини: чоловік і дружина Будстреми, брат і сестра Вірінги;
При слові подружжя прізвище представляється у формі однини, наприклад: подружжя Дент, подружжя Торндайк, подружжя Лоддак;
При слові брати, чоловіче прізвище теж зазвичай представляється у формі однини, наприклад: брати Грімм, брати Требель, брати Гелленберг, брати Вокрасс; За словами сім'я, прізвище зазвичай представляється у формі однини, наприклад: сім'я Доппфенгейм, сім'я Грамалей.
У поєднаннях російських прізвищ з іменниками чисельними в відмінюванні використовуються такі форми: два Іванова, обидва Іванові, двоє Іванових, обидва брати Іванови, два друга Іванови; двоє (обидва) Перовських. Під це правило підводяться також поєднання іменників з іншомовними прізвищами; обидва Шлегелі, два брати Манни.
Схиляння чоловічі прізвищ східнослов'янського походження, які мають швидке голосне при відмінюванні, такі чоловічі прізвища можуть утворитися двома способами – з втратою і без втрати голосної при відмінюванні: Заєць – Заєця – Заєцем і Зайця – Зайцем. Необхідно враховувати, що з заповненні юридичних документів такі чоловічі прізвища треба схиляти без втрати голосного.
Чоловічі прізвища західнослов'янського і західноєвропейського походження, при відмінюванні, що мають швидку голосну, схиляються без втрати голосної: вулиця Слашека, романи Чапека, у виконанні Готта, лекції Завранека. Чоловічі прізвища, що є за формою прикметниками (з ударною або ненаголошеною на закінченні) схиляються так само, як і прикметники. Схиляються слов'янські чоловічі прізвища, що закінчуються на ударні звуки – а, – я (у режисера Майбороди, з психологом Сковородою, до сценариста Головні).
Чоловічі прізвища слов'янського походження на - про типу Севко, Дарко, Павло, Петро схиляються за правилами відмінювання іменників чоловічого і середнього роду, наприклад: попереду Севка, у Дарка. Схиляються, як правило, чоловічі прізвища із закінченням на ненаголошені звуки - а, - я (нарис В. М. Птахи, мистецтво Яна Неруди, романси у виконанні Росити Кінтани, сеанс з А. Вайдою, пісні Окуджави). Незначні коливання спостерігаються у відмінюванні грузинських та японських чоловічих прізвищ, де зустрічаються епізоди, як схильності, так і несхильності прізвищ:
Нагородження народного артиста СРСР Харави; 120 років від дня народження Сен-Секатаями, кінострічки Куросави; праці А. С. Чикобава (і Чикобави); творчість Пшавела; у резиденції Ікеда; звіт Хатояма; стрічки Вітторіо де Сіка (не де Сікі). Слов'янські чоловічі прізвища із закінченням на - і, -и рекомендується схиляти на зразок російських чоловічих прізвищ із закінченням на - ий, - ий (Добровські - Добровського, Покорни - Покірного). При цьому допускається оформлення подібних чоловічих прізвищ за зразком російських та за правилом називного відмінка (Добровський, Покірний, Дер-Стравінський). Чоловічі прізвища, які мають ударне закінчення – а схиляються за правилами першого відміни, тобто у яких зникає ударне закінчення - а: Пітта - Пітти, Пітте, Пітту, Піттою; сюди відносяться також: Сковорода, Пара, Кочерга, Кваша, Цадаса, Мирза, Хамза та інші.
Чеські та польські чоловічі прізвища на – цький, – ський, і – ий, – ий, слід схиляти з повними закінченнями у називному відмінку, наприклад: Огінський – Огінському, Пандовського – Пандівському.
Українські чоловічі прізвища із закінченням на - ко (-енко), як правило, схиляються за різним типом відмінювання лише в художній літературі або в розмовній мові, але не в юридичних документах, наприклад: команда голові Євтуху Макогоненку; спочив убитий Кукубенком шляхтич, вірш, присвячений Родзянці; Не схиляються чоловічі прізвища, із закінченням, як на ударне, так і ненаголошене закінчення - ко (Боровко, Дятко, Гранко, Загорудько, Кирієнко, Янко, ювілей Левченко, діяльність Макаренка, твори Короленка), де деякі з них схиляється у розмовній промові, (Боровко Боровки, лист В. Г. Короленко – лист В. Г. Короленко). Або: «Надвечір Бєліков... попрямував до Коваленко». Не схиляються чоловічі прізвища - з наголосом на останню - о, наприклад: театр імені Франко, спадщина Божко.
У складних складових з кількох слів прізвищ китайських, корейських, в'єтнамських схиляється остання частина прізвища, що закінчується на приголосний звук, наприклад: мова Ді Вена, заява Пам Зан Гонга, бесіда з Е Ду Сінг.
Грузинські чоловічі прізвища можуть бути схиляються або несхиляються залежно від того, в якому вигляді конкретне прізвище запозичена російською мовою: прізвища із закінченням на - ія схиляються (Данелія, Горнелія), із закінченням на - іа - несклоняемі (Гуліа).
Слід особливо звернути увагу на те, що у звичайному спілкуванні, якщо носій рідкісного або важко схиляється прізвища допускає неправильну вимову свого прізвища, це не вважається грубим порушенням загальних правилвідмінювання. Але у заповненні юридичних документів, публікаціях ЗМІ та художніх творах, при невпевненості у правильному відмінюванні рекомендується звертатися до довідника прізвищ, інакше можна потрапити в неприємне становище, що несе за собою ряд незручностей, втрату часу для доказу справжності, належності саме тієї людини про яку писалося в даному документі.
П.1. Схиляються іншомовні імена та прізвища, що називають осіб чоловічої статі, що закінчуються на приголосну та ненаголошену голосну - а.
Іншомовні жіночі прізвища не схиляються.
Ашот Петросян – думка Ашота Петросяна (але: Галини Петросян); Джордж Байрон – вірші Джорджа Байрона(але: Ади Байрон); Анатолій Беляга –підручник Анатолія Беляги.
Не схиляються іншомовні прізвища, що закінчуються на голосні (крім ненаголошеного голосного - а; Ежен Делакруа– малюнки Ежена Делакруà, Альфонс Доде – роман Альфонса Доде, Джузеппе Верді – музика Джузеппе Верді, Жоржі Амаду – талант Жоржі Амаду, Серго Закаріадзе – роль Серго Закаріадзе.
Примітки.Відмінювання чоловічих прізвищ, що закінчуються на приголосне або ненаголошене голосне -а, пояснюється аналогією цих іншомовних прізвищ з російськими прізвищами, що закінчуються на приголосне (Смирнов, Синіцин), а також на ненаголошене голосне - а(Смирнова, Синіцина).
Незмінність прізвищ у жіночому роді пояснюється тенденцією до розподоблення осіб чоловічої та жіночої статі при називанні їх на прізвище.
Проте спостерігається тенденція до відмінювання іншомовних жіночих імен та прізвищ, що закінчуються на ненаголошену гласну -а: Марієт Чикоб'ава – роль Марієт Чикобави та роль Марієт Чикобава. Пісні Едіти П'єхи.
П.2. Іншомовні схильні прізвища та імена в орудному відмінку мають закінчення - ом, -їм. Зустріч із президентом Франкліном Рузвельтом, прем'єр-міністром Уінстоном Черчіллем. Дружба Огарьова з Герценом.
П.3. Слов'янські прізвища здебільшого схиляються.
Схиляютьсячоловічі та жіночі прізвища, що закінчуються на -ий(за типом відмінювання прикметників): Зустріло Василя Задорожного – Ганну Задорожну; думка Олександра Пшеничного – Людмили Пшеничної.
Схиляютьсячоловічі прізвища, що закінчуються на приголосну: Андрій Марчук – знайомий із Андрієм Марчуком(але: знайомий з Оленою Марчук).
Схиляютьсячоловічі та жіночі прізвища, що закінчуються на ненаголошену голосну -а. Композитор Мàйборода – музика Мaйбороди, фігуристка Пaдалка – виступ Пaдалки. Василь Ярга, Ольга Ярга – розповідь Василя Ярги, Ольги Ярги.
Не схиляютьсяслов'янські прізвища, що закінчуються на
-аго, -яго (думка доктора Дубяго);
-их, -их (лист Петра Сєдих);
-ко, -о (вірші Тараса Шевченка, праці професора Миколи Дурново).
П.4. Проблеми відмінювання / несхилення слов'янських прізвищ виникають при збігу слов'янських (і деяких іншомовних) прізвищ з іменами загальними ( Андрій Селезень, Алла Музика, Станіслав Учень, Андре Сталь).
Примітка.Фахівці-лінгвісти вказують на необхідність таких прізвищ схиляти.Зокрема, у Довіднику з практичної стилістики сучасної російської доктор філологічних наук, професор Московського державного університету Ю.А. Бєльчиков вказує: « Несхильністьчоловічих прізвищ типу Шеремет, Заєць, Вовквважається помилкою, Порушенням норми ». І далі: «Прізвища, що збігаються у написанні з номінальними іменниками, а також з особистими іменами та топонімами, сприймаються як відступ від норми, що склалася в російській мові та в мовній свідомості його носіїв. Відповідно до цієї норми, щоб уникнути небажаної омонімії та недоречних асоціацій, прізвище по можливості має якось відрізнятися від слів, що позначають конкретні предмети, частини тіла, абстрактні поняття, живих істот, професію особи, її посаду, звання, соціальне становище тощо .п., і навіть від особистих імен (як паспортних, і неофіційних, напр. Павлик, Любочко). Носії таких прізвищ – як того вимагає норма – прагнуть відокремити їх від омонімічних номінальних іменників та власних назв формальними ознаками».
змінити наголос на прізвище. Олексій Берлін – місто Берлін, Ірина Верба – квітуча верба;
при відмінюванні прізвищ залишати без зміни буквений склад (у випадках випадання букв при відмінюванні номінального іменника). Петро Корень – корінь, немає Петра Кореня – немає кореня.
Примітка.«При відмінюванні прізвищ названих типів з метою зменшення можливості недоречних асоціацій, небажаної омонімії перед прізвищем ставиться іменник або словосполучення з іменниками у ролі головного слова, що позначає посаду, звання, професію, соціальний статус носія даного прізвища. Книжка письменника Петра Сокола. Інтерв'ю з лауреатом конкурсу співаків Борисом Павліком, у гостях у композитора Андрія Мельника» (Цит. Рекомендація Ю.А. Бельчикова);
«У документах, ділових паперах, в інформаційних жанрах ЗМІ (особливо в матеріалах новин, у хронікальних повідомленнях), взагалі в офіційних ситуаціяхз метою зберегти для точності інформації вихідну (паспортну) форму прізвища даної особи (в називному відмінку однини) чоловічі прізвища аналізованого типу не схиляються. У таких ситуаціях і контекстах рекомендується перед прізвищем вживати позначення службового, громадського статусу носія даного прізвища та/або його ім'я по батькові. У зв'язку з ювілеєм Інституту мовознавства нагородити почесною грамотою завідувача лабораторії прикладної лінгвістики професора О.В. Маршал. У конференції взяла участь група французьких вчених на чолі з академіком Альбертом Кіт. Захист дисертації Роберта Шеріфа. Обговорення повісті Стефана Коржа.» (Цит. Рекомендація Ю.А. Бельчикова);
Прізвища, здатні викликати глузування, а отже, неповагу до носіїв цих прізвищ, з етичних міркуваньабо відповідно до сімейних традицій носіїв проблематичного прізвища, можуть не схилятися. Не чую відповіді Сергій Поганець. Сьогодні на уроці не було Миші Слизьняка.
П.5. Жіночі прізвища слов'янського походження, що збігаються з номінальними іменниками на приголосний (у тому числі на -й) не схиляються. Т елефон Ірини Рекемчук, роль Олени Соловей, адреса Алли Заграй.
П.6. Подвійні імена та прізвища. У подвійних іменах і прізвищах схиляються обидві частини, якщо є самостійні іменники власні. Романи Мамина-Сибиряка, казки Ганса Християна Андерсена, книга Пьера-Анри Симона. Якщо перша частина імені або прізвища не сприймається як самостійне власне ім'я, то вона не схиляється. Зустріч із Бонч-Бруєвичем. Сміятися з гоголівського городничого Сквозник-Дмухановського.
Примітка.У корейських, в'єтнамських складових іменах та прізвищах схиляється лише остання частина. Кім Ір Сен – виступ Кім Ір Сена. Також не схиляється перша частина подвійних імен типу Ахмад-Шах, Закір-Хан. Переговори з Ахмад-Шахом Масудом, приїхати до Захір_Хана Мамедова.
П.7. Прізвища, що позначають кількох осіб.
Якщо неросійські прізвища належать до двох і більше осіб, можливе вживання прізвища в однині та у множині.
Форма лише множини зі словами батькоі син: батько та син Шлегелі.
Форма тільки однини зі словом сестри: сестри Фішер.
В інших випадках використовуються варіанти як однини, так і множини. Премія братів Гонкур та Гонкурів. Прийом подружжя Ніксон та Ніксонів. Альбом з гербами Фрізенгофів та Фрізенгоф.
Примітка.Віддається перевагаформ однини і незмінності прізвищ, що позначають осіб жіночої статі, у тому числі і в поєднанні з особами чоловічої статі. Подружжя Марієнгоф, Чоловік і дружина Розенберг. Батько та дочка Ульріх.
П.8. При відмінюванні у формі орудного відмінка однини іншомовні імена та прізвища мають закінчення - ом, -ем: Дружити з Карелом Готтом, з Біллом Клінтоном, з Джорджем Бушем.
(СР з російськими прізвищами: Дружити з Івановим, Павловим).
Імена та назви
Як схиляти прізвища (важкі випадки)
Джерело:Н. А. Єськова. Проблеми словозміни іменників. Навчально-методичні матеріалидо практичним заняттямза курсом "Мова сучасного друку". Держкомітет печатки СРСР. Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації працівників печатки. М., 1990.
13.0. Даному питаннюприсвячена книга Л. П. Калакуцької «Схиляння прізвищ та особистих імен у російській літературній мові». М., 1984. Це фундаментальне дослідження, засноване на багатому матеріалі. У цьому розділі коротко розглядаються лише основні питання, причому увага акцентується на найскладніших та спірних. Прізвища та імена розглянуті окремо.
13.1. Відмінювання прізвищ
13.1.1. Переважна більшість російських прізвищ має формальні показники – суфікси. -ів-(-єв-), -ін-, -ск-: Лермонтов, Тургенєв, Пушкін, Достоєвський, Крамський.Усі такі прізвища схиляються. При цьому вони утворюють дві співвідносні системи форм - чоловічого та жіночого роду, які називають відповідно осіб чоловічої та жіночої статі. З обома системами співвідноситься єдина система форм множини.
Примітка.Все це – за винятком відсутності форм середнього роду – нагадує систему форм прикметника. Абсолютна регулярність у співвідношенні
чоловічих і жіночих прізвищ, що не має аналогій серед номінальних іменників, наводить на думку, чи не слід вважати прізвища особливим типом «родозмінних» іменників.
13.1.2. Прізвища з формальним показником -ск-схиляються в чоловічому та жіночому роді та у множині як прикметники: Достоєвського, Достоєвського, Достоєвського..., Достоєвського, Достоєвського..., Достоєвського, Достоєвськогоі т.д.
Російські прізвища, що схиляються як прикметники та не мають показника -ск-,щодо нечисленні; до них відносяться: Благий, Толстой, Боровий, Береговий, Лановий, Броньовий, Дикий, Гладкий, Поперечнийі т. п. (див. перелік таких прізвищ у книзі: А. В. Суперанська, А. В. Суслова. Сучасні російські прізвища. М., 1981. С. 120-122).
13.1.3. Прізвища з показниками -ів-і -ін-мають у чоловічому роді особливе відмінювання, що не зустрічається ні серед особистих імен, ні серед номінальних іменників. У ньому об'єднані закінчення іменників другого відмінювання чоловічого роду та прикметників типу батьків.Від відміни зазначених іменників відмінювання прізвищ відрізняється закінченням орудного відмінка (пор.: Кольцов-им, Нікітін-им - острів-ом, глечик-ом),від відміни присвійних прикметників - закінченням прийменникового відмінка (пор.: про Грибоєдов-е, про Карамзін-е - про батькового, про мамин-ом).
Співвідносні жіночі прізвища схиляються як присвійні прикметники у формі жіночого роду (пор. як схиляються Ростоваі батькова, Каренінаі мамина).
Те саме треба сказати про відмінювання прізвищ на -іві -іну множині (Базорови, Рудинисхиляються як батьків, мамині).
13.1.4. Усі інші чоловічі прізвища, що мають основи на приголосні та нульове закінчення у називному відмінку (на листі вони закінчуються згодною літерою, ьабо й),крім прізвищ -их, -их,схиляються як іменники другого відмінювання чоловічого роду, тобто мають у орудному відмінку закінчення -ом, (-ем): Герценом, Левітаном, Гоголем, Врубелем, Хемінгуеєм, Гайдаєм.Такі прізвища сприймаються як "неросійські".
Співвідносні жіночі прізвища не схиляються: Наталії Олександрівни Герцен, Любові Дмитрівні Блок, з Ганною Магдалиною Бах, з Надією Іванівною Забілою-Врубель, про Мері Хемінгуей, про Зою Гайдай.
Примітка.Застосування цього правила вимагає знання статі прізвища. Відсутність таких відомостей ставить того, хто пише у скрутне становище.
Форма, в якій стоїть прізвище, інформує про поле відповідної особи. Але якщо автор тексту не мав потрібних відомостей, був нетвердий у застосуванні граматичного правила або просто недбалий, хто читає отримує неправдиву інформацію. Наведемо приклад. У тижневику «Говорить і показує Москва» у програмах радіо на 9.3.84 фігурувала така передача: «Співає Е. Матіс. У програмі пісні В. Моцарта, К. Шумана,І. Брамса, Р. Штрауса». Хто такий К. Шуман? Можна припустити, що неправильно вказано ініціал: К. Замість Р. Але, виявляється, у передачі виконувались пісні Клари Шуман(Дружини Роберта Шумана, яка була не тільки піаністкою, а й композитором). Так граматична помилка дезорієнтує читача.
У множині прізвища даного типу теж схиляються як іменники чоловічого роду: побував у Герценов, у Врубелей, у Гайдаєв, написав Блокам, Хемінгуеямі т.п.
Примітка.Є, однак, особливі правила постановки таких прізвищ в одних випадках в формі множини, що схиляється, в інших - в несхильній формі. Правила ці, що стосуються синтаксису, ніж до морфології, досить докладно розроблені у Д. Е. Розенталя (див.: Довідник з правопису та літературної правки. М., 1989. С. 191-192, §149, п. 10) . Відповідно до цих правил рекомендується: з Томасом та Генріхом Маннамі,але з Робертом і Кларою Шуман, у батька та сина Ойстрахів,але у батька та дочки Гілельс.Тут цей матеріал не розглядається.
13.1.5. Закладене в попередньому пункті нескладне правило відмінювання прізвищ на приголосні, що не мають формальних показників -ін-, -ів-,виявляється важко застосовним для деяких «дивовижних» прізвищ, наприклад, для тих, які омонімічні загальним іменником або географічним назвам, що схиляється по третьому відмінюванню. Так, у граматичному додатку до «Довідника особистих імен народів РРФСР» відзначаються труднощі, що виникають за необхідності просхиляти такі прізвища, як Сум, Любов, Астрахань.
У цьому ж посібнику констатується, що для деяких прізвищ з труднощами пов'язано лише утворення множини (прізвища Вус, Гей, Палець, Полоз, Сонта ін.).
Відмінювання ряду прізвищ (як в однині, так і в множині) виявляється скрутним через неясність, чи повинна в них зберігатися швидкість голосних за зразком омонімічних їм або схожих на вигляд номінальних іменників (Кравцяабо Кравця -від Кравець, Журавеляабо Журавля -від Журавель, Мазурокаабо Мазурка -від Мазурокі т.п.).
Дозвіл таких труднощів може бути забезпечено правилами, цього потрібен словник прізвищ, дає нормативні рекомендації кожному за слова.
13.1.6. Особливий тип є російські прізвища на -их (-их),що видають своє походження від форми родового (і прийменникового) відмінка множини прикметників: Білих, Чорних, Кручених, Кудруватих, Довгих, Рудих.За суворими нормами літературної мови такі прізвища не схиляються: лекції Чорних, роман Сивих, творчість Крученихі т.п.
Примітка.У невимушеній розмовній промові існує тенденція схиляти такі прізвища, коли вони належать чоловікам, що діє тим сильніше, що ближче спілкування з носієм прізвища. Так, у Московському міському педагогічному інституті ім. Потьомкіна студенти сорокових-п'ятдесятих років слухали лекції Чорниха,складали іспити та заліки Чорнихуі т.п. (Сказати інакше нікому не спадало на думку). Якби ця розмовна тенденція перемогла, прізвища на -их, -ихперестали б відрізнятися від інших прізвищ на приголосні, про які йшлося у п. 13.1.4.
13.1.7. Є випадки, коли вихідна форма прізвища може бути сприйнята неоднозначно з погляду її морфологічного устрою. Ці випадки нечисленні, але цікаві і лінгвістично, і з погляду практичних труднощів, які можуть бути з ними пов'язані.
Існує проблема розмежування «російських» та «неросійських» прізвищ -іві -ін; до останніх відносяться, наприклад, Флотів(німецький композитор), Гуцьков(німецький письменник), Кронін(англійський письменник), Дарвін, Франкліні т. п. З морфологічного погляду «російськість» або «неросійськість» виявляється у тому, виділяється чи виділяється на прізвище формальний показник ( -ів-або -ін-). Якщо такий показник виділяється, то орудний відмінок має закінчення -им,а співвідносне жіноче прізвище схиляється (Фонвізіним, Фонвізіною),якщо ж не виділяється - орудний відмінок утворюється із закінченням -ом,а жіноче прізвище не схиляється (Вірхов, з Анною Вірхов).Порівн. «омоніми»: Чарльзом Спенсером Чапліном, у Ханни Чапліні Миколою Павловичем Чапліним, із Вірою Чапліною.
Примітка.Як показує матеріал Л. П. Калакуцької, у деяких випадках співвідносні чоловічі та жіночі прізвища оформляються морфологічно суперечливо (наприклад, орудний відмінок Цейтлінимможе поєднуватися з несхильною формою Цейтлінжіночого прізвища). Повне впорядкування тут можна досягти лише за наявності спеціального словника прізвищ, що містить граматичні вказівки. Проте редактор повинен стежити, щоб форми, що морфологічно суперечать одна одній, не зустрілися хоча б у межах одного тексту.
Є неросійські (переважно німецькі) прізвища на -їх: Аргеріх, Дітріх, Фрейндліх, Ерліхі т. п. Незалежно від властивого їм нальоту «іншомовності» їх не можна прийняти за російські прізвища на -їхтому, що в російських прізвищах перед елементом -їхпрактично не зустрічаються м'які приголосні, що мають тверді пари, оскільки в російській мало прикметників з такими основами (тобто таких прикметників, як синій;і чи є прізвище Синіхі подібні до неї?).
Але якщо кінцевому -їхпрізвища передує шипляча або задньопіднебінна приголосна, її приналежність до несхильного типу буде безперечна тільки при співвіднесеності з основою прикметника (наприклад, Ходячих., Гладких); за відсутності цього умови такі прізвища можуть сприйматися морфологічно неоднозначно; до них відносяться, наприклад, Хасхачих, Товчих, Грицьких.За всієї рідкості таких випадків, слід пам'ятати цю важливу можливість.
У дуже поодиноких випадках можуть бути сприйняті неоднозначно прізвища, вихідні форми яких закінчуються йотом (на листі й)з попередніми голосними іабо про. Наприклад, такі прізвища, як Топчий, Побожий, Бокий, Рудийможна сприйняти і як такі, що мають закінчення -ий, -ойі, отже, схиляються як прикметники (Топчого, Топчому...,у жіночому роді Топча, Топчей)і як такі, що мають нульове закінчення зі відміненням на зразок іменників (Топчія, Топчію...,у жіночому роді незмінна форма Топчі).Для вирішення подібних подив знову - таки потрібен словник прізвищ.
13.1.8. Відмінювання прізвищ, що закінчуються у вихідній формі на голосні, не залежить від того, чоловічі вони чи жіночі.
Примітка.Матеріал Л. П. Калакуцької показує, що існує тенденція поширювати співвідношення, закономірне для прізвищ на приголосні, на прізвища з кінцевим а, тобто. схиляти чоловічі прізвища, не схиляючи жіночі. Редакторам слід всіляко сприяти виживанню цієї практики.
Розглянемо прізвища на голосні, виходячи з їх літерного вигляду.
13.1.9. Прізвища, що пишуться з е, е, і, ы, у, юна кінці, можуть бути тільки несхиляються. Такі прізвища: Доде, Мюссе, Лансере, Фур'є, Мейє, Шабріє, Гете, Нобілі, Караджале, Тарле, Орджонікідзе, Артмані, Мегре, Боссюе, Гретрі, Люллі, Дебюссі, Навої, Модільяні, Грамші, Голсуорсі, Шеллі, Руставелі, Джусойти, Неїдли, Лану, Амаду, Шоу, Манцу, Неру, Енеску, Камю, Корнюі т.п.
13.1.10. Прізвища з кінцевим протеж несхильні; такі прізвища Гюго, Клемансо, Ларошфуко, Мійо, Пікассо, Марло, Шаміссо, Карузо, Леонкавалло, Лонгфелло, Ремесло, Доліво, Дурново, Хитрово, Бураго, Мертваго.
За суворими нормами літературної мови це поширюється на прізвища українського походження з кінцевим. -ко(Серед яких багато на -Єнко): Короленко, Макаренко, Франко, Квітко, Шепітько, Бондарсо, Семашко, Горбатко, Громико.
Примітка.Відомо, що в літературній мові минулого століття такі прізвища могли схилятися за першим відмінюванням: Короленкою, Короленкою, Короленкою. Наразі це не вважається нормативним.
13.1.11. Найбільш складну картину є прізвища з кінцевим а.На відміну від попередніх випадків, тут важливе значення має, чи слідує апісля гласної або після згодної, чи падає на цю гласну наголос і (у певних випадках) якого походження прізвище.
Усі прізвища, що закінчуються на а,якому передують голосні (найчастіше уабо і),несхильні: Галуа, Моруа, Делакруа, Моравіа, Еріа, Ередіа, Гулія.
Усі прізвища, що закінчуються на ненаголошене апісля приголосних, схиляються по першому відмінюванню: Рібера - Рібера, Рібера, Рібера, Рібера, Сенека - Сенекаі т.д.; так само схиляються Кафка, Спіноза, Сметана, Петрарка, Куросава, Глінка, Дейнека, Гулига, Олеша, Нагнибіда, Окуджавата ін. Всі такі прізвища, незалежно від походження, є морфологічно членами в російській мові, тобто в них виділяється закінчення -а.
Серед прізвищ з ударним á після приголосних є як морфологічно члени, так і нечленнимі, тобто несхиляються.
Несхильні прізвища французького походження: Дюма, Тома, Дега, Люка, Ферма, Гамарра, Петипута ін.
Прізвища іншого походження (слов'янські, зі східних мов) схиляються за першим відмінюванням, тобто в них виділяється ударне закінчення -а: Мітта – Мітти, Мітті, Мітту, Міттою;сюди відносяться: Сковорода, Кочерга, Кваша, Цадаса, Хамзата ін.
13.1.12. Схильність-несхильність прізвищ, що пишуться з літерою янарешті, залежить тільки від місця наголосу та походження прізвища.
Несхильні прізвища французького походження з наголосом на кінці: Золя, Труая.
Всі інші прізвища на ясхиляються; такі Головня, Зозуля, Сирокомля, Гамалія, Гойя, Шенгелая, Данелія, Берія.
Примітка.Прізвища, у яких кінцева буква япередує голосна літера, на відміну від таких прізвищ на а, членуються на основу, що закінчується згодою йот, і закінчення -а (Гамалея - Гамале"j-а).
Грузинські прізвища виявляються схиляються чи несклоняемыми залежно від цього, у вигляді конкретне прізвище запозичена російською мовою: прізвища на -і ясхиляються (Данелія),на -іа -несхильні (Гулія).
13.1.13. Цікавим є питання про утворення множини від схиляються прізвищна -а я).У граматичному додатку до «Довіднику особистих імен народів РРФСР» такі прізвища кваліфіковані як нестандартні і для них рекомендується як норма вживання у множині для всіх відмінків форми, що справляється з вихідною. Як зразки взяті прізвища Зимаі Зоя.Рекомендується: Івана Петровича Зими, із Семеном Семеновичем Зоєю, Ганні Іванівні Зімі, Олену Сергіївну Зоюі т. п., а для множини - форми Зима, Зояу всіх відмінках.
Уявити відміну у множині прізвищ Зима, Зоясправді важко. Але як справи з іншими прізвищами, що схиляються по першому відмінюванню, наприклад, такими, як Глінка, Дейнека, Гулига, Окуджава, Олеша, Зозуля, Гамалія?Чи є впевненість, що для них слід рекомендувати вживання у всіх відмінках множини форми, що збігається з вихідною? Як слід сказати: своїм коханим Глінкаабо своїм улюбленим Глінкам?; зустрівся з Дейнекомабо зустрівся з Дейнеками?; згадав про всіх Окуджаваабо згадав про всіх Окуджавів?Вживання форм, що схиляються в цих випадках не виключається.
Важче уявити відміну у множині прізвищ з ударним закінченням -á - Шульга, Мітта, Хамза,особливо - в родовому відмінку (у всіх * Шульг, * Мітт, * Хамз?).Тут ми стикаємося з мовною складністю (див. вище, 7.6). Оскільки подібні факти рідкісні, лінгвісти не вивчені, редактору в таких випадках доцільно мінімально втручатися в авторський текст.
13.2. Відмінювання особистих імен
13.2.1. Особисті імена немає істотних морфологічних відмінностей від номінальних іменників. Вони не «родозмінні» (зрозуміло, що випадки типу Олександрі Олександра, Євгені Євгенія, Валерійі Валеріядо цього явища не належать). Серед особистих імен немає і слів з особливим відмінюванням (пор. сказане вище про прізвища на -іві -ін).Єдина особливість особистих імен - відсутність серед них слів середнього роду, але треба зазначити, що і серед номінальних іменників одухотворених середній рідпредставлений дуже мало.
13.2.2. Серед особистих імен є іменник третього відмінювання. Це теж риса, що зближує їх морфологічно з номінальними іменниками і відрізняється від прізвищ. По третьому відмінюванню стійко схиляються: Любов(з формами Любові,про Любові), Адель, Жизельта імена біблійного походження Агар, Рахіль, Рут, Суламіф, Естер, Юдіф.Інші імена такого типу - Люсіль, Сесіль, Айгюль, Газель(запозичення з різних мов), Нінель(новоутворення радянської епохи), Ассоль(придумане ім'я) - вагаються між третім відмінюванням і несхильністю (у Сесіліі у Сесіль, з Нінеллюі з Нінель).
Примітка.Жіночі прізвища на м'які приголосні (на листі на ь), якясно зі сказаного вище (див. 13.1.4), так само несхильні, як і жіночі прізвища на тверді приголосні. Принципово існуюча можливість паралельної зміни іменників на м'які приголосні за двома різними відмінами для граматичного вираження відмінностей по підлозі залишається в російській не реалізованій. Порівн. теоретично можливі співвідношення: Врубеля, Врубелю, Врубелем(Схиляння чоловічого прізвища) - *Врубелі, *Врубелью(Схиляння жіночого прізвища), *рися, *рисю, *рисем(Схиляння назви самця) -риси, риссю(Схиляння назви самки). Втім, у знаменитій фольклорній Лебедіця можливість частково реалізується!
13.2.3. Жіночі імена на тверді приголосні, можуть бути тільки непохитними, (не відрізняючись від прізвищ такого роду). До них відносяться: Елізабет, Ірен, Катрін, Гретхен, Лів, Сольвейг, Марлен, Жакліні т.п. Називні іменники такого типу є, але вони нечисленні і практично непоповнювані (мадам, міс, місіс, містріс, фрейлейн, фрекен),особистих імен багато і поповнення їх (шляхом запозичення) нічим не обмежено.
13.2.4. Чоловічі імена на тверді та м'які приголосні (на листі на приголосні літери, іі ь),схиляються як номінальні іменники такого ж зовнішнього вигляду. До них відносяться Іван, Костянтин, Макар, Артур, Роберт, Ернст, Клод, Річард, Андрій, Василь, Юлій, Амадей, Ігор, Еміль, Шарльі т. п. У поодиноких випадках «омонімії» чоловічих і жіночих імен вони співвідносяться (з погляду відміни) як чоловіче та жіноче прізвища: Мішель, Мішеля(чоловіче ім'я), Мішель,несхильне ( жіноче ім'я; є французька скрипалька Мішель Оклер).
13.2.5. Все, сказане про схиляння-несхильність прізвищ на голосні, відноситься і до особистих імен.
Не схиляються імена: Рене, Роже, Оноре, Хосе, Дітте, Озе, Панталоне, Анрі, Луї, Лізі, Бетсі, Джованні, Мері, Етері, Гіві, П'єро, Лео, Амадео, Ромео, Карло, Ласло, Бруно, Гуго, Данко, Франсуа, Нана, Атала, Коломбаі т.п.
Схиляються імена: Франсуаза, Джульєтта, Сюзанна, Абдулла, Мірза, Муса, Каста, Емілія, Офелія, Джаміляі т.п.
13.2.6. Множина від відмінних особистих імен утворюється вільно, якщо в цьому: виникає необхідність: Івани, Ігорі, Емілі, Олени, Еміліїі т. п. Морфологічні обмеження тут виникають у тих же випадках, що і для загальних іменників (наприклад, для родового множини від Абдулла, Мірза, Коста;пор. 7.6). Про варіантне утворення родового множинного від імен типу Петя, Валя, Сергійдив. 7.4.4, примітка.
13.3 Особливості утворення непрямих, відмінків від деяких поєднань імен та прізвищ
У російській склалася традиція використовувати прізвища низки іноземних діячів (переважно письменників) у поєднанні з іменами: Вальтер Скотт, Жуль Верн, Майн Рід, Конан Дойль, Брет Гарт, Оскар Уальд, Ромен Роллан;пор. також літературні персонажі: Робін Гуд, Шерлок Холмс, Нат Пінкертон.Вживання цих прізвищ окремо, без імен мало поширене (особливо це стосується односкладових прізвищ; навряд чи хтось читав у дитинстві Верна, Ріда, Дойляі Скотта!).
Наслідком такої тісної єдності імені та прізвища виявляється відмінювання у непрямих відмінках тільки прізвища: Вальтер Скотта, Жуль Верну, з Майн Рідом, про Робін Гудаі т.п. Це, характерне для невимушеної мовлення, знаходить свій відбиток і листі, що можна підтвердити такими прикладами з досить авторитетних авторів.
Себе казати, як чудесний звір,
До Петрополя їде він тепер /.../
З жахливою книжкою Гізота,
З зошитом злих карикатур,
З новим романом Вальтер-Скотта...
(Пушкін. Граф Нулін)
І встає
живцем
країна Фенімору
Купера
і Майн-Ріда.
(Маяковський. Мексика)
Вечорами швидкоока Сірна
Вані та Лялі читає Жуль Верна.
(Чуковський. Крокодил)
(Написання через дефіс підкреслюють тісну єдність імені та прізвища).
Несхилення імені у таких поєднаннях засуджується сучасними нормативними посібниками. Так, у Д. Е. Розенталя сказано: «... Жуля Верна(Не: «Жуль Верна»)...» (Указ. тв. С. 189. §149, п. 2).
Вітер свиснув у Вови над вухом
І сомбреро зірвав із голови!
Хвилі-гори біжать один за одним,
Скачуть, наче гривасті леви.
Ось із шипінням одна накотила -
І Жуля Вернаіз корми підхопила!
(Волгіна Т. стежками бродить літо. Київ. 1968. С. 38-39).
Таке виправлення у віршах, звичайно, абсолютно неприпустиме. Але й у прозовому тексті, що передає невимушене розмовне мовлення, немає необхідності замінювати Жуль Верна, Майн Ріда, Брет Гарта, Конан Дойляі т. п. суворо нормативними поєднаннями з формами імен, що схиляються. Редактору слід у таких випадках виявляти гнучкість.