Професійна компетенція вихователя. Професійна компетентність педагога до матеріалу на тему Компетенції вихователя з фгос дошкільної освіти

Професійна компетентність педагога ДО

Поняття педагогічної компетенції.
Зміст та структура професійної компетентності педагога ДО;

Основні складові;

Напрями професійної компетенції педагога ДО;

Якості та риси характеру, необхідні для успішності педагога ДО;

принципи професійної успішності педагогічної діяльності;

кроки до успішної діяльності;

Педагогічні вміння як розкриття структури професійної компетенції педагога.

Список літератури

Поняття педагогічної компетенції

Розвиток сучасного суспільства диктує особливі умови організації дошкільної освіти, інтенсивне впровадження інновацій, нових технологій та методів роботи з дітьми У цій ситуації особливо важливою є професійна компетентність, основу якої становить особистісний та професійний розвиток педагогів.

Компетенція (від лат. competentio від competo домагаюся, відповідаю, підходжу)- це особиста здатність педагога вирішувати певний клас професійних завдань.

Вчені А.С. Бєлкін та В.В. Нестеров вважають: «У педагогічному плані компетенція – це сукупність професійних повноважень, функцій, створюють необхідні умови ефективної діяльності у освітньому просторі».

Компетенція стосовно професійної освіти – це здатність застосовувати знання, вміння та практичний досвід для успішної трудової діяльності.

Професійна компетентність сучасного педагога ДОП визначається як сукупність загальнолюдських та специфічних професійних установок, що дозволяють йому справлятися із заданою програмою та особливими, що виникають у психолого – педагогічному процесі дошкільного закладу, Ситуаціями, дозволяючи які, він сприяє уточненню, вдосконаленню, практичному втіленню завдань розвитку, його загальних та спеціальних здібностей.

Поняття компетентності педагога розуміється як ціннісно-смислове ставлення до цілей та результатів педагогічної діяльності, що виражається в свідомому виконанні професійних функцій. І це особливо цінно, враховуючи, що така позиція вихователя – не вроджена якість, вона формується під впливом усієї освітньої довкілля, в тому числі і в процесі додаткової професійної освіти, спрямованої на зміну внутрішнього світу, що визначає свідомість дій вихователя дитсадка.

Відповідно до визначення поняття «професійна компетентність» оцінювання рівня професійної компетентності педагогічних працівників пропонується здійснювати з використанням трьох критеріїв:

1. Володіння сучасними педагогічними технологіями та їх застосування у професійній діяльності.

2. Готовність вирішувати професійні предметні завдання.

3. Здатність контролювати свою діяльність відповідно до прийнятих правил та норм.

Як одна з найважливіших складових професійної компетентності є здатність самостійно набувати нових знань і вмінь, а також використовувати їх у практичній діяльності.

Зміст та структура професійної компетентності педагога ДО

Основним змістом діяльності педагога є спілкування, суб'єктами якого у дошкільному навчальному закладі є педагоги, батьки, діти. Професійна компетентність педагога у сфері спілкування з батьками вихованців характеризує здатність педагога ефективно організувати процес спілкування з батьками з урахуванням актуальних освітніх потреб та інтересів батьків, сучасних форм та методів організації спілкування.

До основних складових професійної компетентності педагога належать:

Для якісного формування компетентності вихователя необхідні базові знання, вміння, здібності, які удосконалюватимуться у процесі самоосвіти.

Сучасне суспільство висуває нові вимоги до компетентності педагога. Він має бути компетентним у питаннях організації та змісту діяльності з наступнихнапрямкам:

Виховно – освітній;

Навчально – методичною;

Соціально – педагогічній.

Виховно – освітня діяльність передбачає такі критерії компетентності: здійснення цілісного педагогічного процесу; створення розвиваючого середовища; забезпечення охорони життя та здоров'я дітей. Дані критерії підкріплюються такими показниками компетентності педагога: знання цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів та засобів навчання та виховання дошкільнят; вміння результативно формувати знання, вміння та навички відповідно до освітньої програми.

Навчально – методична діяльністьвихователя передбачає такі критерії компетентності: - планування виховно-освітньої роботи; проектування педагогічної діяльності з урахуванням аналізу досягнутих результатів. Дані критерії підкріплюються такими показниками компетентності: освітньої програмита методики розвитку різних видів діяльності дітей; вміння проектувати, планувати та здійснювати цілісний педагогічний процес; володіння технологіями дослідження, педагогічного моніторингу, виховання та навчання дітей.

Крім того, маючи право вибору як основної, так і парціональних програм та посібників, вихователь повинен вміло поєднувати їх, збагачуючи та розширюючи зміст кожного напряму, уникаючи «мозаїчності», формуючи цілісність сприйняття дитиною. Інакше висловлюючись, компетентний педагог має вміти грамотно інтегрувати зміст освіти, забезпечувати взаємозв'язок всіх занять, заходів, подій з завдань виховання та розвитку дитини.

Соціально – педагогічна діяльністьвихователь передбачає такі критерії компетентності: консультативна допомога батькам; створення умов соціалізації дітей; захист інтересів та прав. Дані критерії підкріплюються такими показниками: знання основних документів про права дитини та обов'язки дорослих стосовно дітей; вміння вести роз'яснювальну педагогічну роботу з батьками, спеціалістами ДНЗ.

З сучасних вимог, можна визначити основні шляхи розвитку професійної компетентності педагога:

Робота у методичних об'єднаннях, творчих групах;

Дослідницька, експериментальна діяльність;

Інноваційна діяльність; освоєння нових педагогічних технологій;

Різні форми педагогічної підтримки;

Активна участь у педагогічних конкурсах, майстер – класах;

Узагальнення власного педагогічного досвіду.

Якості та риси характеру,необхідні для успішності педагога ДО

Для визначення перспектив успішності педагога ДО необхідно визначити основний базис та передумови. Дані аспекти можуть бути виражені у формі вимог та якогось еталона професії:

Хороші знання людської натури та міжособистісних стосунків;
Шляхетність духу;
Почуття гумору;
Гостра спостережливість;
Інтерес та увага до інших;
Заразлива захопленість дошкільним дитинством;
Багата уява;
Енергійність;
Толерантність;
Допитливість;
Професійна підготовленість та розуміння того, як розвивається дитина;
Вміння складати індивідуальні програми виховання та навчання для вікових груп чи окремих дітей;
Розуміння процесу інтеграції освітніх областей, приватних методик ДО, специфічних видів дитячої діяльності.

Маючи перелічені підстави, можна назвати доданки успішності педагога ДО.

Нижче розглянуті основні засади, реалізовані в організаційної педагогічної діяльності з позиціям успішності (табл.1).

Таблиця 1

Принципи професійної успішності педагогічної діяльності

Принципи	Педагогічний задум
«Принцип феєрверку»: Розкрий себе!	Усі педагоги – зірки: близькі та далекі, великі та маленькі, однаково гарні. Кожна зірочка вибирає свій шлях польоту: в одних він довгий, а в інших. Головне – бажання сяяти!
«Принцип терезів»: Знайди себе! Твій вибір – твої здібності!	Немає великих істин, вони народжуються у суперечці. Навколо вирує ураган соціальних протиріч. Важливо бути самостійним у світі. Терези-гойдалки - символ постійного пошуку, прагнення виробити свою точку зору.
Перемагай! Пробуй! Плануй!	У кожного своя програма розвитку, цілі та завдання. Кожен вибирає шлях руху до успіху під силу і виявляє себе у різних життєвих ситуаціях.
«Принцип успіху»: Реалізуй себе!	Створення ситуації успіху. Головне – відчути смак перемоги. Педагог – рівноправний партнер, що враховує інтереси дитини, індивідуальні здібності та потреби.

Кроки до успішної діяльності

З педагогічної точки зору успіх – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, так і кількості в цілому.

Визначимо кілька супутніх кроків до успішної діяльності педагога.

Перспектива діяльності та справи.
Стимулювання.
Подяка.
Допомога та підтримка.
Тактичність.
Відповідальність.
Творчість.
Уміння визнавати та виправляти помилки.
"Жива участь".
Конструктивна критика.

Способи залучення педагогів у процес діяльності, що сприяє успіху:

Проектування;
Вирішення педагогічних ситуацій;
Активно – ігрові методи;
Практикуми та тренінги;
Професійні конкурси;
Індивідуальні та мікрогрупові педагогічні дослідження;
документальний аналіз;
Написання творчих робіт;
Оформлення портфоліо;
Ведення аналітичного щоденника;
Дискусійний клуб;
Годинник зацікавленого інформаційного обміну;
Відвідування видів дитячої діяльності у колег із наступним аналізом;
Розробка та реалізація професійних програм.

Основними суб'єктивними джерелами визначення успішності педагога вважають:

думка адміністрації;
Аналіз та думка методистів, членів ГМО та експертних груп;
Уявлення серед колег, батьків, що склалося;
Показова активність педагога, бажання виступити, здаватися, брати участь, керувати.

Основні джерела визначення успішності педагога:

Результати вихованості, навченості дітей у різних видах діяльності;
Кількість дітей, які успішно навчаються у початковій школі;
Успішно проведені педагогічні заходи;
Узагальнення передового професійного досвіду;
Публікації у місцевій пресі, ЗМІ.

Тільки діяльність, яка приносить успіх і високе задоволення, стає для особи фактором розвитку.

Структура професійної компетентності вихователя можна розкрити через педагогічні вміння. Модель професійної готовності доцільно будувати від найзагальніших до приватних умінь. Таким найбільш загальним умінням є вміння педагогічно мислити та діяти, що найтіснішим чином пов'язане з умінням піддавати факти та явища теоретичному аналізу. Поєднує ці два дуже важливі вміння те, що в їх основі лежить процес переходу від конкретного до абстрактного, який може протікати на інтуїтивному, емпіричному та теоретичному рівнях. Доведення вміння до теоретичного рівня аналізу - одне з найважливіших завдань навчання майбутніх освітян педагогічній майстерності. В ідеалі повна відповідність педагога ДОП вимогам кваліфікаційної характеристики означає сформованість інтегрує в собі всю сукупність педагогічних умінь уміння педагогічно мислити та діяти.

Незалежно від рівня узагальненості педагогічного завдання закінчений цикл її вирішення зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити" та збігається з компонентами педагогічної діяльності та відповідними їм вміннями. У результаті модель професійної компетентності вихователя постає як єдність його теоретичної та практичної готовності. Педагогічні вміння тут об'єднані у чотири групи:

1. Уміння "перекладати" зміст об'єктивного процесу виховання у конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості та колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями та проектування на цій основі розвитку колективу та окремих вихованців; виділення комплексу освітніх, виховних та розвиваючих завдань, їх конкретизація та визначення домінуючого завдання.

2. Вміння побудувати та надати руху логічно завершеній педагогічній системі: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту навчального процесу; оптимальний вибір форм, методів та засобів його організації.

3. Вміння виділяти та встановлювати взаємозв'язки між компонентами та факторами виховання, наводити їх у дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та ін.); активізація особистості дошкільника, розвиток його діяльності, що перетворює його з об'єкта на суб'єкт виховання; організація та розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку ДНЗ із середовищем, регулювання зовнішніх непрограмованих впливів.

4. Уміння обліку та оцінки результатів педагогічної діяльності: самоаналіз та аналіз освітнього процесу та результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу домінуючих та підлеглих педагогічних завдань.

Але нічого з перерахованого вище не буде ефективним, якщо педагог сам не усвідомлює необхідності підвищення власної професійної компетентності. Для цього необхідно створити умови, в яких педагог самостійно усвідомлює необхідність підвищення рівня власних професійних якостей. Аналіз власного педагогічного досвіду активізує професійний саморозвиток педагога, внаслідок чого розвиваються навички дослідницької діяльності, які потім інтегруються у педагогічну діяльність.

Найголовніше, на мою думку, у професії педагога ДНЗ – це любити свою роботу та своїх вихованців. Мені дуже подобаються слова Л. Н. Толстого:«Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель має лише любов до учня, як батько, мати, - він буде кращим від того вчителя, який прочитав усі книги, але не має любові ні до діла, ні до учнів. Якщо вчитель з'єднує у собілюбов, кохання до справи та до учнів, він – досконалий учитель».

Сучасна ситуація в освіті потребує особливої підготовки спеціалістів. Готувати дітей до змін може тільки той педагог, який сам готовий до змін, що особистісно розвивається у професії, володіє високим рівнемзнань та умінь, рефлексією, розвиненою здатністю до проектувальної діяльності, тобто професійно-компетентний педагог.

Список літератури:

1.Захараш, Т. Сучасне оновлення змісту підготовки вихователя// Дошкільне виховання – 2011 р.

2.Психологія та педагогіка: Навчальний посібник. О. Б. Бетіна. 2006 р.

3.Сваталова, Т. Інструментарій оцінювання професійної компетентності педагогів // Дошкільне виховання – 2011

4.Сластенін В.А. та ін Педагогіка: Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів - М: Видавничий центр "Академія", 2002 р.

5.Хохлова, О.А. Формування професійної компетентності педагогів // Довідник старшого вихователя – 2010

Реалізація федеральних державних освітніх стандартів загальної освіти передбачає створення та підтримка в освітній установі розвиваючого освітнього середовища, адекватного завданням досягнення особистісного, соціального, пізнавального (інтелектуального), комунікативного, естетичного, фізичного, трудового розвитку учнів. Створені в освітньому закладі умови повинні:

відповідати вимогам Стандарту;

забезпечувати досягнення запланованих результатів освоєння основної освітньої програми освітньої установи та повноцінну реалізацію передбачених у ній освітніх програм;

враховувати особливості освітньої установи, її організаційну структуру, Запити учасників освітнього процесу в основному загальній освіті;

надавати можливість взаємодії із соціальними партнерами, використання ресурсів соціуму.

Невід'ємним та найважливішим компонентом системи умов реалізації основної освітньої програми є укомплектованість освітньої установи педагогічними кадрами, які мають необхідну кваліфікацію для вирішення завдань, визначених основною освітньою програмою та здатні до інноваційної професійної діяльності. Педагоги, які працюють із учнями, повинні мати комплексом професійних компетенцій , що відповідають сучасним вимогам до їхньої діяльності.

Компетенція в даному випадку розглядаються формується в процесі професійної підготовкита практичної діяльності система цінностей, знань, умінь та здібностей, що дозволяють педагогу адекватно вирішувати функціональні завдання, що становлять сутність його професійної діяльності. Компетентністьж виступає як якісну характеристику реалізації педагогом сформованих у нього компетенцій.

Професійна компетентність - якість дій працівника, які забезпечують ефективне вирішення професійно-педагогічних проблем та типових професійних завдань, що виникають у реальних ситуаціях педагогічної діяльності, з використанням життєвого досвіду, наявної кваліфікації, загальновизнаних цінностей.

Основою для розробки переліку базових професійних компетенцій педагогічних працівників загальноосвітніх установ є вимоги до результатів та умов реалізації основних освітніх програм, закріплені у федеральних державних освітніх стандартах загальної освіти, що враховують науково-обґрунтовані уявлення про цілі та закономірності освіти сучасному суспільствіта пріоритети державної освітньої політики Російської Федерації. Зміст пропонованого переліку втілює вимоги до кваліфікаційних характеристик педагогічних працівників, встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я та соціального розвиткуРосійської Федерації від 26 серпня 2010 р. № 761н «Про затвердження єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та службовців, розділ «Кваліфікаційні характеристики посад працівників освіти».На основі цього офіційного документа у загальноосвітніх установах мають бути розроблені та прийняті оновлені посадові інструкції, що містять конкретний перелік посадових обов'язків педагогічних та керівних працівників, з урахуванням особливостей організації праці та управління, прав, відповідальності та компетентності працівників учасників навчального процесу.

Проте лаконічні формулювання правового документа, звісно ж, що неспроможні виступати достатньою основою для проектування процесів професійного розвитку педагога. Для цих цілей необхідне повніше і змістовніше опис складу тих компетенцій, які визначає здатність педагога успішно вирішувати як звичні, а й нові професійні завдання, які постають у зв'язку з запровадженням федеральних державних освітніх стандартів.

Для забезпечення цієї потреби в ТОГОАУ ДПО «Інститут підвищення кваліфікації працівників освіти» розроблено подану нижчемодель базових професійних компетенцій педагогічних працівників за умов реалізації ФГЗС . При її формуванні використано матеріали, підготовлені під керівництвом академіка РАВ, доктора психологічних наук, директор інституту змісту освіти НДУ-ВШЕ В.Д. Шадрікова у рамках розробки методики оцінки рівня кваліфікації педагогічних працівників (2010 р.).Водночас, позиції, що містяться в цих документах, були критично переосмислені, скориговані та доповнені в контексті аналізу вимог ФГОС.

Характеристики компетентностей	Показники сформованості компетентності
1. Професійно значущі особисті якості
1.1.Віра в сили та можливості учнів
Є необхідною основою орієнтації педагога на розкриття потенційних можливостей учнів, готовності надавати всебічну підтримку їхньому особистісному розвитку.	- вміння знаходити позитивні сторони у кожного учня та будувати освітній процес з опорою на ці сторони; - створення ситуацій успіху для учнів; - уміння здійснювати педагогічне оцінювання, що мобілізує навчально-пізнавальну активність
1.2.Емпатійність
Полягає у здатності поставити себе на місце іншого, визначити його емоційний стан на основі зовнішніх проявів (міміки, вчинків, жестів), а також у здатності до співпереживання та дбайливого ставлення до внутрішнього світу оточуючих. Служить необхідною умовою вибудовування суб'єкт-суб'єктних відносин із учнями, здійснення педагогічної діяльності з опорою на індивідуальні особливості учнів.	- вміння давати характеристику учня, що адекватно відображає різні аспекти його внутрішнього світу; - вміння з'ясовувати індивідуальні уподобання, можливості учня, труднощі, із якими він стикається; - вміння показати особистісний сенс навчання з урахуванням індивідуальних показників внутрішнього світу учня; - вміння надавати емоційно-психологічну підтримку учням та колегам по роботі; - всі учні безбоязно звертаються до педагога за допомогою, зіткнувшись із труднощами у вирішенні того чи іншого завдання.
1.3.Соціорефлексія
Виявляється у прагненні та вмінні педагога подивитися на себе очима інших, оцінити себе з боку, у відкритості до прийняття інших позицій. Здатність до соціорефлексії дає педагогу можливість аналізувати власні вчинки та дії, а також краще розуміти дії інших учасників навчального процесу. Така позиція є важливим джерелом саморозвитку педагога, що допомагає вирішувати різні труднощі у роботі. Відкритість до прийняття інших позицій передбачає, що педагог не вважає свою думку єдино правильною і відкритий до діалогу з оточуючими. Він цікавиться думкою інших, у випадках достатньої аргументації, готовий коригувати власну позицію.	- інтерес до думок та позицій інших; - вміння дивитися на ситуацію з погляду інших та досягати порозуміння на цій основі; - переконаність, що істина може бути не одна; - облік інших точок зору у процесі оцінювання учнів
1.4. Загальна культура
Накладаючи відбиток на характер та стиль педагогічної діяльності, багато в чому визначає позицію педагога в очах учнів та, відповідно, успішність педагогічного спілкування.	- орієнтація в основних сферах матеріального та духовного життя; - поінформованість про актуальні зміни у соціальному житті; - знання матеріальних та духовних інтересів молоді; - демонстрація власних інтересів, кругозору у ситуаціях спілкування з учнями, у тому числі – у рамках керівництва додатковою освітою, позаурочною діяльністю учнів; - відповідність поведінки, мови, зовнішнього вигляду педагога етичним та культурним нормам.
1.5. Емоційна стійкість
Істотно впливає характер відносин у межах освітнього процесу, у діловому взаємодії з колегами, адміністрацією, батьками, визначає ефективність володіння класом.	- збереження спокою у важких, емоційно-напружених ситуаціях; - збереження здатності до об'єктивної оцінки у ситуації емоційного конфлікту; - здатність знаходити продуктивні шляхи вирішення конфліктів
1.6. Позитивна спрямованість на педагогічну діяльність і впевненість у собі
Виступає необхідним елементом мотивації до педагогічної діяльності. Сприяє встановленню позитивних відносин із колегами, які навчаються, адміністрацією.	- усвідомлення цілей та цінностей педагогічної діяльності; - позитивний настрій, бажання працювати; - висока професійна самооцінка, віра у власну ефективність
1.7.Самоорганізованість
Забезпечує здатність до ефективного планування та реалізації намічених планів, оптимального розподілу ресурсів для здійснення професійних завдань, здатність до самоконтролю, ефективної роботи без постійного зовнішнього контролю.	- вміння раціонально планувати власну діяльність щодо вирішення професійних завдань; - діяльна орієнтація для досягнення поставленої мети; - здатність оперативно коригувати способи досягнення цілей та поточні завдання відповідно до мінливих умов; - своєчасне та відповідальне виконання прийнятих на себе зобов'язань; - забезпечення раціональної організації свого робочого простору; - підтримання порядку необхідної документації.
2. Компетентність у постановці цілей та завдань педагогічної діяльності
2.1.Уміння ставити педагогічні цілі з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів
Складає основу педагогічного цілепокладання - формування ідеального образумайбутнього результату, задля досягнення якого організується та здійснюється спільна діяльність педагога та учнів. Орієнтація на учня при постановці цілей виявляється у тому, що педагог знає і застосовує на практиці інформацію про вікові особливості дітей, про їх індивідуальні відмінності, вміє працювати і з учнями як із групою, що включає дітей одного віку, так і з кожним окремим учнем.	- наявність відповідних концепції ФГОС уявлень про заплановані результати освоєння основних освітніх програм; - вміння визначати систему проміжних цілей на основі запланованих результатів освоєння освітніх програм; - вміння обґрунтовано ставити мети навчання з предмета, мети особистісного розвитку, виховання та соціалізації учнів з урахуванням віку учнів, особливостей класу; - вміння коригувати цілі та завдання діяльності залежно від готовності учнів до освоєння матеріалу; - уміння вибудовувати індивідуальні освітні траєкторії учнів на основі запланованих результатів освоєння освітніх програм.
2.2. Вміння перевести тему уроку на педагогічне завдання
Є необхідною умовою реалізації суб'єкт-суб'єктного підходу, який ставить на позицію активного суб'єкта діяльності. p align="justify"> Педагогічна задача являє собою результат, досяжний в даний відрізок часу в певних умовах.Переклад теми заняття в педагогічне завдання передбачає, що педагог враховує реальні умови діяльності, можливості учнів і формулює перед дітьми завдання отже вони обов'язково приведуть їх до досягнення запланованого результату.	- вміння формулювати цілі уроку з урахуванням запланованих результатів освоєння освітніх програм, що реалізуються; - уміння конкретизувати тему уроку до комплексу взаємозалежних завдань; - вміння визначати критерії досягнення цілей уроку; - вміння сформулювати цілі уроку у зрозумілій для учнів формі; - вміння співвіднести результати навчання з поставленими цілями та завданнями.
2.3. Уміння залучити учнів у процес формулювання цілей та завдань
Визначає здатність педагога зробити мету уроку метою для учня, забезпечити її прийняття та наповнення особистісно-значущим змістом. З точки зору вимог ФГОС дане вміння абсолютно необхідне педагогу для формування у регулятивних універсальних навчальних дій, що навчаються.	- вміння організувати залучення у процес постановки цілей і завдань уроку, результатів майбутньої діяльності, способів їх досягнення; - систематичне використання відповідних прийомів під час навчальних занять; - забезпечення педагогом перевірки розуміння учнями цілей та завдань уроку.
3.Компетентність у галузі мотивації навчальної діяльності
3.1.Уміння створювати ситуації, що забезпечують успіх у навчальній діяльності
Є основою компетентності педагога у мотивуванні навчальної діяльності з допомогою створення ситуацій, формують і закріплюють в учня віру у власні сили та можливості досягнення необхідних результатів.	- знання можливостей конкретних учнів; - вміння диференціювати завдання для того, щоб учні могли відчути успіх; - демонстрація успіхів учнів батьків, однокласників - підкреслення навіть незначних успіхів учнів
3.2. Вміння створювати умови забезпечення позитивної мотивації учнів
Полягає в умінні педагога створювати мотивацію навчальної діяльності на основі співвіднесення пропонованого матеріалу з особистим (суб'єктним) досвідом та сферою інтересів учнів. Якщо отримана під час занять інформація спирається на наявний в дитини досвід, й те водночас містить нові, особистісно осмислені знання, вона сама набуває мотивуючий потенціал, сприяючи створенню установки на позитивне сприйняття навчальної діяльності.	- вміння вибудовувати діяльність на уроці з урахуванням наявного рівня навчальної мотивації; - використання різноманітного спектру матеріалів та завдань, здатних викликати інтерес до різним темампредмета, що викладається; - використання знань про інтереси та потреби учнів у своїй педагогічній діяльності; - вміння показати роль та значення досліджуваного матеріалу у реалізації особистих планів; - здатність підтримувати доброзичливу атмосферу під час уроку; - вміння активізувати творчі можливості учнів; - демонстрація практичного застосування досліджуваного матеріалу; - заохочення допитливості учнів, виходу за рамки шкільної програмипід час виконання завдань; - забезпечення можливості самостійно ставити та вирішувати завдання з високим ступенем свободи та відповідальності; - створення умов для залучення учнів до додаткових форм пізнавальної діяльності з предмета (олімпіади, конкурси тощо)
4. Компетентність у сфері забезпечення інформаційної основи діяльності
4.1. Компетентність у предметі викладання
Відображає теоретичну грамотність педагога у сфері предмета, що викладається, вільне володіння його змістом, розуміння взаємозв'язку теоретичних положень з життєвою практикою, здатність показати цей взаємозв'язок учням.	- знання змісту галузей наукового знання, що лежать в основі предметів, що викладаються, галузі їх застосування в різних сферах людської діяльності; - активне використання додаткових матеріалів для підготовки до уроку (книги, інтернет-ресурси); - організація роботи з учнями з опорою знання, отримані ними раніше щодо інших предметів; - демонстрація можливості застосування предметних знань для пояснення соціальних і природних явищ; - володіння методами розв'язання різних завдань, притаманних даного предмета; - вміння вільно вирішувати завдання ЄДІ, ГІА, предметних олімпіад
4.2. Компетентність у методах викладання
Уміння адекватно підбирати прийоми та методи роботи у рамках навчального заняття, циклу занять є необхідним критерієм грамотної роботи педагога. Компетентний педагог вміє гнучко адаптувати технології викладання (виховання) до вікових особливостей учнів, рівня їхньої підготовленості, їх інтересів та інших конкретних умов. Він віддає перевагу методам, які спонукають міркувати.Компетентність у методах викладання грає вирішальну роль у забезпеченні ефективного засвоєння знання та формування умінь, передбачених програмою.	- знання сучасних педагогічних технологій (розвиваюче, проблемне, диференційоване навчання, метод проектів, модульна педагогічна технологія, здоров'язберігаючі технології, технологія портфоліо та ін.); - знання приватних методик, що дозволяють реалізувати зміст предмета, що викладається; Застосування в освітньому процесі особистісно-діяльнісних методів навчання та виховання; - вміння обирати та ефективно застосовувати освітні технології, методи навчання, що дозволяють досягати запланованих результатів освоєння освітніх програм; - застосування методів та прийомів, що забезпечують організацію самостійної (у тому числі – дослідницької та проектної) роботи, що навчаються в інформаційно-освітньому середовищі; - своєчасне внесення коректив до методів викладання залежно від ситуації, що склалася; - володіння на рівні просунутого користувача сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями та їхнє обґрунтоване використання в освітньому процесі
4.3. Компетентність у суб'єктивних умовах діяльності (знання учнів та навчальних колективів)
Професійна діяльність педагога передбачає прояв уваги до вивчення психологічних та фізіологічних особливостей, можливостей та обмежень учнів, фіксацію у процесі роботи найефективніших способів мотивації окремих школярів та класу загалом. Компетентність у цій сфері дозволяє здійснювати індивідуальний підхід до організації освітнього процесу та є умовою гуманізації освіти, дозволяє забезпечити мотивацію навчальної активності.	- наявність сучасних психологічних знань про учня як суб'єкта освітньої діяльності та вміння використовувати їх при проектуванні освітнього процесу; - наявність необхідних знаньу галузі фізіології, шкільної гігієни, здоров'язберігаючих технологій; - уміння проектувати на основі концептуальних положень ФГОС соціальний портрет учня та здійснювати діагностику сформованості соціально затребуваних якостей особистості. - володіння методами психололгопедагогічної діагностики (у взаємодії шкільним психологом), соціометрії; - орієнтація у соціальній ситуації класу, особливо взаємовідносин між учнями; - використання даних психологічної, соціальної, медичної діагностики на практиці педагогічної діяльності, у тому числі – при розробці та реалізації індивідуальних траєкторій розвитку учнів; - вміння складати характеристику учня, що відрізняється обґрунтованістю та добрим знанням індивідуальних особливостей; - рефлексія педагогом власних індивідуальних особливостей та облік їх у своїй професійній діяльності, спілкуванні з дітьми
5. Компетентність у галузі розробки програми, методичних та дидактичних матеріалів та прийняття педагогічних рішень
5.1. Вміння розробити навчальну програму, вибрати підручники та навчальні комплекти
Компетентність у розробці освітніх програм, виборі підручників та навчально-методичних комплексів, уміння розробляти власні дидактичні та методичні матеріалибагато в чому грають ключову роль забезпеченні досягнення високих освітніх результатів учнів. Без уміння розробляти освітні програми за сучасних умов неможливо творчо організувати освітній процес. Освітні програми виступають засобами цілеспрямованого впливу розвиток учнів. Компетентність у розробці освітніх програм дозволяє здійснювати викладання на різних рівнях навченості та розвитку учнів, враховувати індивідуальні освітні потреби та можливості	- знання ФГОС, іншихнормативні документи, що відображають вимоги до змісту та результатів навчальної діяльності,зразкових програм; - знання складу та особливостей навчально-методичних комплектів, рекомендованих (допущених) для використання в освітньому процесі; - володіння навичками аналізу програм, навчальної літератури, цифрових освітніх ресурсів, уміння здійснювати їхній обґрунтований вибір; - вміння розробляти робочі програми з предмету та програми позаурочної діяльності, що відповідають вимогам ФГЗС та інших нормативних документів, віковим особливостям учнів, специфіці умов освітнього процесу, вимогам наступності навчання; - вміння розробляти (коригувати наявні) дидактичні та методичні матеріали, що забезпечують досягнення запланованих освітніх результатів; - здійснення систематичного аналізу ефективності освітніх програм, що реалізуються, використовуваних навчальних матеріалів
5.2. Вміння приймати рішення у різних педагогічних ситуаціях
Педагогу доводиться постійно приймати рішення у ситуаціях, які диктуються практикою: як встановити дисципліну; як мотивувати пізнавальну активність; як викликати інтерес у конкретного учня; як забезпечити розуміння тощо. Роздільна здатність різних педагогічних ситуацій становить суть педагогічної діяльності. Педагог повинен бути готовим як до прийняття стандартних рішень, що базуються на певних правилах, нормах, положеннях, так і до вироблення творчих, інтуїтивних рішень, найчастіше – у ситуаціях, які не дають багато часу на осмислення.	- знання типових педагогічних ситуацій, що вимагають участі педагога для вирішення; - володіння набором вирішальних правил, що використовуються для різних ситуацій; - володіння прийомами аналізу альтернативних рішень; - вміння ефективним чином формулювати цілі та критерії їх досягнення у різних ситуаціях; - знання типових конфліктних ситуаційта їх дозволу; - розвиненість педагогічного мислення
6. Компетентність у створенні навчальної діяльності
6.1.Компетентність у забезпеченні розуміння педагогічного завдання, навчального матеріалута способів діяльності
Досягти розуміння навчального матеріалу, освоєння способів навчально-пізнавальної чи практичної діяльності – найважливіше завдання педагога. Цього розуміння можна досягти шляхом включення нового матеріалу в систему вже освоєних знань чи умінь, шляхом демонстрації практичного застосування матеріалу, що вивчається, іншими шляхами.	- знання того, що знають та розуміють учні; - знання типових труднощів щодо конкретних тем; - вільне володіння матеріалом, що досліджується; - продумане включення нового навчального матеріалу до системи освоєних знаннями, що навчаються; - демонстрація практичного застосування досліджуваного матеріалу; - уміння забезпечувати опору на чуттєве сприйняття матеріалу; - здатність адаптувати особливості передачі до віку та рівня підготовки учнів; - вміння організувати пошук додаткової інформації, необхідної для вирішення навчальної задачі
6.2.Компетентність у формуванні способів розумової діяльності
Характеризує рівень володіння педагогом та системою інтелектуальних операцій та його здатність формувати різні видиуніверсальних та предметних навчальних дій у учнів	- знання системи інтелектуальних операцій, що лежать в основі навчально-пізнавальної діяльності; - впевнене володіння цими інтелектуальними операціями; - уміння цілеспрямовано формувати універсальні навчальні дії у учнів; - вміння організувати використання навчальних дій, адекватних розв'язуваному завданню
6.3. Компетентність у педагогічному оцінюванні
Забезпечує процеси стимулювання навчальної активності, створює умови на формування самооцінки, визначає процеси формування особистісного «Я» учня, пробуджує творчі сили. Грамотне педагогічне оцінювання має спрямовувати розвиток того, хто навчається від зовнішньої оцінки до самооцінки. Компетентність в оцінюванні інших має поєднуватися із самооцінкою педагога	- знання функцій та видів педагогічної оцінки; - знання того, що підлягає оцінюванню у педагогічній діяльності; - володіння методами педагогічного оцінювання; - вміння обґрунтовано використовувати для різних цілей різні методи та процедури оцінювання; - уміння здійснювати грамотний підбір/розробку контрольно-вимірювальних матеріалів, адекватних завданням оцінювання; - використання сучасних способів оцінювання, що базуються на застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій (електронне тестування, ведення електронних форм документації, у тому числі електронного журналута щоденників учнів); - аргументація оцінок, виділення досягнень і недоліків у роботах учнів; - включення які у процес оцінювання, систематичне формування вони навичок самооцінки навчальної діяльності; - вміння аналізувати результати педагогічного оцінювання; - вміння коригувати освітній процес відповідно до отриманих результатів оцінювання; - вміння здійснювати професійну рефлексію та самооцінку професійної діяльності
6.4. Компетентність у використанні сучасних засобів навчання
Забезпечує підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі використання потенційних можливостей сучасних засобів навчання	- знання сучасних засобів навчання та їх дидактичних можливостей; - знання сучасних вимог до оснащення навчальних кабінетів та організації інформаційно-освітнього середовища освітнього закладу; - уміння застосовувати сучасні технічні засоби навчання; - вміння використовувати засоби навчання адекватно поставленим завданням, рівню підготовленості учнів, їх індивідуальним характеристикам
7. Інформаційно-комунікаційна компетентність
Забезпечує здатність педагога ефективно орієнтуватися в інформаційному просторі та використовувати інформацію у професійних цілях, у тому числі – для власного професійного саморозвитку	- уміння здійснювати пошук інформації на вирішення професійно значимих завдань, зокрема – з допомогою коштів ІКТ і ресурсів мережі Інтернет; - здатність розуміти інформацію, подану у різних формах (текст, візуальний ряд, графіки, діаграми, таблиці); - вміння інтерпретувати та критично оцінювати інформацію; - вміння структурувати інформацію; - вміння представляти наявну інформацію у різних формах та на різних носіях; - вміння адаптувати інформацію до особливостей педагогічного процесу та дидактичних вимог; - ефективно використовувати для систематизації, подання та обробки інформації засоби ІКТ - текстові та графічні редактори, електронні таблиці, програми створення презентацій, електронну пошту; - уміння використовувати з метою професійного розвитку ресурси професійно-орієнтованих мережевих спільнот, дистанційної освіти
8. Аналітико-прогностична компетентність
Обумовлює можливість ефективного аналізу педагогом своєї професійної діяльності, виявлення існуючих у ній проблем та прийняття рішень, що забезпечують їх оптимальне вирішення	- вміння здійснювати логічні операції аналізу, синтезу, узагальнення; - вміння проводити порівняння та класифікацію на основі самостійно вироблених критеріїв; - вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; - вміння встановлювати аналогії; - вміння визначати проблему на основі аналізу фактів, що належать до сфери професійної діяльності; - уміння грамотно формулювати завдання, створені задля вирішення виявлених проблем; - вміння вибудовувати ієрархію проблем та завдань; - вміння здійснювати обґрунтований вибір найефективніших способів розв'язання задач залежно від конкретних умов; - уміння визначати ресурси, необхідних вирішення поставлених завдань; - вміння прогнозувати можливі наслідки та результати діяльності
9. Комунікативна компетентність
Забезпечує ефективну побудову взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, адміністрацією як умову продуктивного процесу творення. Дозволяє виробляти стратегію, тактику та техніку взаємодій з людьми, організовувати їх спільну діяльністьзадля досягнення педагогічних цілей.	- вміння встановлювати відносини співробітництва та вести діалог з учнями, іншими учасниками освітнього процесу; - грамотне володіння усною та письмовою промовою, вміння адекватно використовувати мовні засоби на вирішення різних комунікативних завдань; - володіння методами переконання та аргументації своєї позиції; - здатність насичувати спілкування позитивними емоціями та почуттями; - вміння створювати робочу атмосферу та підтримувати дисципліну на уроці; - вміння діагностувати причини конфліктних ситуацій; - володіння методами продуктивного вирішення конфліктів; - вміння залучати інших до вирішення поставлених завдань; - вміння продуктивно взаємодіяти з членами групи під час вирішення професійно значимих завдань; - вміння публічно представляти результати своєї роботи, обирати адекватні форми та методи презентації; - володіння методами ефективного вирішення конфліктів; - уміння здійснювати ефективну комунікацію з використанням сучасних засобів ІКТ (електронна пошта, чат, форум, відеоконференцзв'язок)
10 Полікультурна компетентність
Забезпечує готовність педагога до життя та ефективного виконання професійної діяльності в умовах полікультурного (багатокультурного) суспільства. Затребуваність цієї компетенції обумовлена розширенням та ускладненням міжкультурних взаємодій у суспільстві, що переживає процеси глобалізації та складної культурної трансформації. У тих процесів особливе значення набуває проблема взаєморозуміння та взаємодії між представниками різних культур. Її рішення у межах шкільного простору безпосередньо залежить від педагогів, вимагаючи від них адекватного сприйняття культурних відмінностей, толерантності, готовності до міжкультурного діалогу, уміння ефективно його вибудовувати. Тільки в цьому випадку освіта зможе виконувати завдання, пов'язані з консолідацією російського суспільства, формуванням загальноросійської громадянської ідентичності, гармонізацією соціальних відносин.	- толерантність, ухвалення етнокультурних відмінностей; - поінформованість про особливості традицій, ментальні настанови етнокультурних груп, з представниками яких доводиться взаємодіяти педагогові в процесі своєї професійної діяльності; - інтерес до особливостей традицій, звичаїв, ціннісних орієнтацій, моделей поведінки, історії різних груп полікультурного суспільства; - вміння враховувати етнокультурні та конфесійні особливості при взаємодії з учасниками освітнього процесу, що оточують; - знання та розуміння цілей, принципів, основних ідей полікультурної освіти;
11. Правова компетентність
Забезпечує необхідну орієнтацію у правовому полі професійної діяльності, дозволяє ефективно використовувати норми, зафіксовані в юридичних документах, для вирішення завдань педагогічної діяльності	- знання Конституції Російської Федерації, офіційних документів, що визначають пріоритетні напрями розвитку освітньої системи Російської Федерації, законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують освітню діяльність та правовий статус учасників освітнього процесу, локальних актів освітньої установи; - вміння здійснювати пошук необхідної правової інформації з використанням довідкових інформаційно-юридичних систем; - вміння грамотно застосовувати знання правових норм у конкретних ситуаціях, що виникають у процесі освітньої діяльності.
12. Компетентність у сфері інноваційної діяльності
Забезпечує вдосконалення освітнього процесу на основі впровадження інновацій, є показником та важливим фактором професійного саморозвитку педагогів.	- інтерес до передового педагогічного досвіду, нововведень у сфері освіти; - позитивне ставлення до нововведень; - здатність критично аналізувати зміст інновацій з урахуванням конкретних умов діяльності; - здатність співвідносити зміни у своїй професійній діяльності з актуальними та перспективними тенденціями та потребами розвитку освіти та суспільства в цілому; - вміння здійснювати пошук та систематизацію інформації, пов'язаної з напрямком планованої інноваційної діяльності; - здатність генерувати нові продуктивні ідеї у сфері професійної діяльності; - володіння навичками педагогічного проектування; - вміння залучати колег, адміністрацію до підтримки та участі в інноваційних проектах; - вміння здійснювати моніторинг процесу та результату впровадження інновацій; - ініціативна участь педагога у розробці та реалізації педагогічних проектів, дослідно-експериментальної діяльності, різноманітних професійних конкурсах

Методика оцінки рівня кваліфікації педагогічних робітників. За ред. В.Д. Шадрікова, І.В. Кузнєцової. - М., 2010.

Консультація для вихователів

«Педагогічна компетентність вихователя ДНЗ»

Хакімова Т.Ф., вихователь МАДОУ №106 "Забава" м. Набережні Човни, РТ

Компетенція (від лат. competentio від competo домагаюся, відповідаю, підходжу)- це особиста здатність спеціаліста вирішувати певний клас професійних завдань. Також під компетенцією розуміють формально описані вимоги до особистісних, професійних тощо якості співробітників компанії. (або до якоїсь групи співробітників).

Педагогічна компетентність - системне явище, сутність якого полягає в системній єдності педагогічних знань, досвіду, властивостей та якостей педагога, що дозволяють ефективно здійснювати педагогічну діяльність, цілеспрямовано організовувати процес педагогічного спілкування і також передбачають особистісний розвиток та вдосконалення педагога.

Поняття компетентності педагога розуміється нами як ціннісно-смислове ставлення до цілей та результатів педагогічної діяльності, що виражається в свідомому виконанні професійних функцій. І це особливо цінно, враховуючи, що така позиція вихователя - не вроджена якість, вона формується під впливом всього освітнього навколишнього середовища, у тому числі й у процесі додаткової професійної освіти, спрямованої на зміну внутрішнього світу, що визначає усвідомленість дій вихователя дитсадка.

До основних складових професійної компетентності педагога належать:

Інтелектуально-педагогічна компетентність – уміння застосовувати отримані знання, досвід у професійній діяльності для ефективного навчання та виховання, здатність педагога до інноваційної діяльності;
Інформаційна компетенція - обсяг інформації педагога про себе, вихованців, батьків, про колег.
Регулятивна компетентність - вміння педагога керувати своєю поведінкою, контролювати свої емоції, здатність до рефлексії, стресостійкість.
Комунікативна компетентність - значуща професійна якість, що включає мовні навички, вміння слухати, екстраверсію (якість людини характеризується великим інтересом до зовнішньому світу) , емпатію (співпереживання, розуміння іншого).
Уміння правильно спілкуватися з батьками вихованців - одна з головних і можливо важких професійних компетенцій.

Вихователь має бути компетентним у питаннях організації та змісту діяльності за такими напрямками:

Виховно-освітній;

Навчально-методичною;

Соціально-педагогічній.

Виховно-освітня діяльністьпередбачає такі критерії компетентності: здійснення цілісного педагогічного процесу; створення розвиваючого середовища; забезпечення охорони життя та здоров'я дітей. Дані критерії підкріплюються такими показниками компетентності педагога: знання цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів та засобів навчання та виховання дошкільнят; вміння результативно формувати знання, вміння та навички відповідно до освітньої програми; вміння керувати основними видами діяльності дошкільнят; вміння взаємодіяти із дошкільнятами.
Навчально-методична діяльністьвихователя передбачає такі критерії компетентності: - планування виховно-освітньої роботи; проектування педагогічної діяльності з урахуванням аналізу досягнутих результатів. Дані критерії підкріплюються такими показниками компетентності: знання освітньої програми та методики розвитку різних видів діяльності дітей; вміння проектувати, планувати та здійснювати цілісний педагогічний процес; володіння технологіями дослідження, педагогічного моніторингу, виховання та навчання дітей.
Соціально-педагогічна діяльністьвихователь передбачає такі критерії компетентності: консультативна допомога батькам; створення умов соціалізації дітей; захист інтересів та прав дітей. Дані критерії підкріплюються такими показниками: знання основних документів про права дитини та обов'язки дорослих стосовно дітей; вміння вести роз'яснювальну педагогічну роботу з батьками, спеціалістами ДНЗ.

Але не один з перерахованих способів не буде ефективним, якщо педагог не усвідомлює необхідності підвищення власної професійної компетентності. Готувати дітей до змін може тільки той педагог, який сам готовий до змін, що особистісно розвивається у професії, що володіє високим рівнем знань та умінь, рефлексією, розвиненою здатністю до проектувальної діяльності, тобто професійно-компетентний педагог.

Розвиток професійної компетенції педагогів ДНЗ у контексті ФГЗС дошкільної освіти

«Як ніхто не може дати іншому того, чого не має сам, так не може розвивати, виховувати та утворювати інших той, хто сам не є розвиненим, вихованим та освіченим»

А. Дістервег

p align="justify"> Педагогічна компетенція - сукупність професійних повноважень, функцій, що створюють необхідні умови для ефективної діяльності в освітньому просторі.

А.С. Бєлкін, В.В. Нестеров

Зміни, що відбулися в нашій країні за Останніми роками, спричинили у себе зміни у освітній політиці, перегляду основ теорії та практики освіти. З огляду на надзвичайну важливість здобуття дитиною дошкільної освіти необхідно забезпечення процесу виховання фахівцями високого рівня. На сучасному етапі педагоги залучені до інноваційного процесу, що стосується оновлення змісту дошкільної освіти, форм її реалізації, методів та прийомів викладання утримання дітям, необхідністю в основу своєї роботи ставити системно-діяльнісний підхід. У таких умовах розвиток професійної компетентності педагогів набуває особливої значущості. Тому актуальним є питання підвищення професійного рівня педагогів ДТЗ, підвищення вимог до сучасного педагога та його рівня самоосвіти. У зв'язку з цим насамперед необхідно створити комплекс умов, що сприяють розбудові педагогічної свідомості вихователів, що призведе своєю чергою до освоєння нових особистісно-професійних позицій.

Таким чином можна припустити, що освітня діяльність в умовах реалізації ФГОС має бути орієнтована на розвиток наступних педагогічних умінь, що включають сукупність компетенцій у питаннях організації та змісту діяльності за такими напрямками:

На жаль, на даний момент все ще існує проблема формування педагога, який має компетентність, креативність, готовність до використання та створення інновацій, уміння вести дослідно-експериментальну роботу. Тому необхідно вести систематичну роботу щодо підвищення професійної компетентності педагогів. Система професійної компетентності педагога дошкільної освіти включає сукупність наступних компетенцій:

Методологічна компетентність	Ключовою складовою методологічної компетентності педагога до реалізації ФГОС ДО є розуміння основ системно-діяльного підходу Сутність його полягає в тому, що в центрі уваги стоїть спільна (партнерська) діяльність дорослих та дітей по досягненню спільно вироблених цілей та завдань
Психолого-педагогічна компетентність	Включає знання педагогом вікових особливостей дітей дошкільного віку, їх психічного розвитку, методики дошкільного виховання та вміння адекватно вибудовувати освітній маршрут з кожною дитиною на кожному етапі освоєння ним ОП ДО
Комунікативна компетентність	Полягає у практичному володінні прийомами спілкування, що дозволяють здійснювати позитивну, результативну взаємодію з усіма учасниками освітнього процесу
Дослідницька компетентність	Вміння оцінити захід виховного характеру з позиції вимог ФГОС, провести аналіз результативності виховно-освітнього процесу, методичної роботи та ін. за підсумками року або за окремими напрямками
Презентаційна компетентність	Виражається в умінні презентувати позитивний досвід своєї професійної діяльності у написанні та публікації статей у журналах, на освітніх сайтах, виступах на педагогічних конференціях різного рівня тощо.
Акмеологічна компетентність	Готовність до постійного професійного вдосконалення. Вміння вибрати необхідні напрямки та форми діяльності для професійного зростання.
Інформаційно-комунікаційна компетентність	Виражається в умінні володіти та застосовувати інформаційну продукцію, засоби та технології в освітньому процесі
Емоційна компетентність	Здатність усвідомлювати і визнавати власні почуття, в так само почуття інших, для самої мотивації, для управління своїми емоціями всередині себе та у відношенні з іншими

Виходячи із цих вимог. Можна визначити основні шляхи розвитку професійної компетентності педагога:

Робота в методичних об'єднаннях, творчих групах
Дослідницька, експериментальна діяльність
Інноваційна діяльність, освоєння нових педагогічних технологій
Активна участь у педагогічних конкурсах, майстер-класах
Знайомство з педагогічним досвідом, системою роботи, авторськими знахідками
Проведення відкритих заходів щодо обміну досвідом
Педагогічні читання
Ділові ігри
Узагальнення власного педагогічного досвіду

На підставі вищесказаного, можна зробити висновок: основним джерелом професійної компетентності педагога є навчання та досвід. Професійна компетентність характеризується постійним прагненням до вдосконалення, придбання нових знань і умінь, збагачення діяльності. Психологічною основоюкомпетентністю є готовність до постійного підвищення своєї кваліфікації, професійного розвитку. Чи не розвивається педагог ніколи не виховає творчу, творчу особистість. Тому саме підвищення компетентності та професіоналізму педагога є необхідна умовапідвищення якості, як педагогічного процесу, і якості дошкільного освіти загалом відповідно до Федеральними Державними Вимогами.

Необхідною складовою професіоналізму людини є професійна компетентність. Питання професійної компетентності розглядаються у роботах як вітчизняних, і зарубіжних учених. Сучасні підходи та трактування професійної компетентності дуже різні. Існуючі сьогодні у зарубіжної літературі визначення професійної компетентності як «поглибленого знання», «стану адекватного виконання завдання», «здатність до актуального виконання діяльності».

Проблема профкомпетентності активно вивчається вітчизняними вченими. Найчастіше це поняття використовується інтуїтивно для вираження високого рівня кваліфікації та професіоналізму. Професійна компетентність сприймається як характеристика якості підготовки спеціаліста, потенціалу ефективності праці. У педагогіці цю категорію розглядають або як похідний компонент від загальнокультурної компетентності (Н.Розов, Е.В.Бондаревська), або як рівень освіченості спеціаліста (Б.С.Гершунський, А.Д.Щекатунова). Якщо спробувати визначити місце компетентності у системі рівнів професійної майстерності, вона перебуває між старанністю і досконалістю.

Професійна компетентність педагога - це багатофакторне явище, що включає систему теоретичних знань педагога і способів їх застосування в конкретних педагогічних ситуаціях, ціннісні орієнтації педагога, а також інтегративні показники його культури (мова, стиль спілкування, ставлення до себе і своєї діяльності, до суміжних областей знання та ін).

Як одна з найважливіших складових профкомпетентності є здатність самостійно набувати нових знань та вмінь, а також використовувати їх у практичній діяльності. Сьогодні суспільство зазнає найглибших і найшвидших змін за всю свою історію. На зміну колишньому стилю життя, коли однієї освіти вистачало на все життя, приходить новий життєвий стандарт: «ОСВІТА ДЛЯ ВСІХ, ОСВІТА ЧЕРЕЗ ВСЕ ЖИТТЯ…». Одним із показників професійної компетентності вихователя є його здатність до самоосвіти, що проявляється у незадоволеності, усвідомленні недосконалості цього становища освітнього процесу та прагненні до зростання, самовдосконалення. Вихователь 21 століття-це: - Гармонічно розвинена, внутрішньо багата особистість, що прагне духовної, професійної, загальнокультурної та фізичної досконалості; - Вміє відбирати найбільш ефективні прийоми, засоби та технології навчання та виховання для реалізації поставлених завдань; -Вміє організувати рефлексивну діяльність; - Володіє високим ступенем професійної компетентності, педагог повинен постійно вдосконалювати свої знання та вміння, займатися самоосвітою, мати багатогранність інтересів.

Професійна компетентність- це здатність педагога вирішувати професійні проблеми, завдання в умовах професійної діяльності, це сума знань та умінь, яка визначає результативність та ефективність праці, це комбінація особистісних та професійних якостей.

Компетентність- це особистісна характеристика, а компетенція – це сукупність конкретних професійних якостей.

До основних складових професійної компетентності педагога ДОП відносяться(Автори: Н. А. Кочетова, Т. В. Комардіна, С. В. Шапошникова, Н. Н. Гладишева):

1. Компетенція у веденні навчального процесу;

2. ІКТ-компетенція;

3. Компетенція у створенні виховної роботи;

4. Компетенція у встановленні контактів із батьками;

5. Компетентність у вибудовуванні індивідуального освітнього маршруту вихованців;

6. Компетентність у розробці та реалізації модифікованих та авторських освітніх програм;

7. компетентність у володінні сучасними освітніми технологіями;

8. Компетентність професійно-особового вдосконалення;

9. Креативна компетентність освітянина;

10. Компетентність в організації здоров'язберігаючих умов освітнього процесу;

11. Компетентність у створенні предметно-просторового середовища.

1. Володіння сучасними педагогічними технологіями та їх застосування у професійній діяльності.

2. Готовність вирішувати професійні предметні завдання.

3. Здатність контролювати свою діяльність відповідно до прийнятих правил та норм.

Умови професійного зростання: Самоосвітня робота Читання методичної, педагогічної та предметної літератури. Огляд в Інтернеті Відвідування семінарів, конференцій, НОД колег. Дискусії, наради, обмін досвідом із колегами. Систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації. Проведення відкритих занять для аналізу колег. Вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій. Спілкування з колегами у МДОУ, місті та в Інтернеті. Участь у конкурсах в Інтернеті. Розміщення своїх розробок на сайтах в Інтернеті. Результативність:Молодому педагогу самостійна робота із самоосвіти дозволить поповнювати та конкретизувати свої знання, здійснювати глибокий та детальний аналізщо виникають у роботі з дітьми ситуацій. У педагогів буде розвинена потреба у постійному поповненні педагогічних знань, сформується гнучкість мислення, уміння моделювати та прогнозувати виховно-освітній процес, розкриється творчий потенціал. Педагог, який володіє навичками самостійної роботи, матиме можливість підготуватися та перейти до цілеспрямованої науково-практичної, дослідницької діяльності, що свідчить про більш високий професійний, освітній рівень, а це, у свою чергу, впливає на якість виховно-освітнього процесу та результативність педагогічної діяльності в цілому.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГОВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ УСТАНОВИ Модернізація системи освіти в Росії висуває питання формування професійної компетентності педагога на одне з провідних місць. Професійна компетентність є умовою ефективності організації виховно-освітнього процесу. Вивчення різних підходів до визначення сутності поняття «професійна компетентність» дає можливість уявити його як здатність до ефективного виконання професійної діяльності, яка визначається вимогами посади, що базується на фундаментальній науковій освіті та емоційно-ціннісному ставленні до педагогічної діяльності. Вона передбачає володіння теоретичними знаннями, професійними вміннями та навичками, професійно значущими установками та особистісними якостями. Багатьма дослідниками поруч із поняттям педагогічної (професійної) компетентності розглядаються такі поняття як педагогічна майстерність, педагогічна техніка, педагогічні вміння. Проблема педагогічної майстерності широко розробляється у вітчизняній педагогіці та психології (Ю.П. Азаров, В.А. Сластенін, А.І. Щербаков, Н.В. Кузьміна та інші). Згідно з літературними джерелами, педагогічна майстерність - це мистецтво виховання і навчання, яке постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогові, який працює за покликанням і любить дітей. Педагогічна майстерність характеризується як високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю. Н.В. Кузьміна зміст педагогічної майстерності включає такі компоненти як психолого-педагогічна ерудиція, вміння у сфері педагогічної техніки, вміння проводити психіку іншу людину, особистісні особливості. В.А. Сластенін включає теоретичні знання та засновані на них вміння. Педагогічна техніка - це комплекс умінь, необхідних вчителю в його діяльності для ефективної взаємодії з людьми в будь-яких ситуаціях (мовленнєві вміння, пантоміміка, уміння керувати собою, доброзичливий, оптимістичний настрій, елементи умінь актора та режисера) (Л. І. Рувінський). Педагогічна техніка виступає компонентом педагогічної майстерності та педагогічної компетентності. Таким чином, педагогічна майстерність сприймається як високий рівень оволодіння професійними знаннями та педагогічною технікою. Педагогічна компетентність буде складовою педагогічної майстерності, оскільки передбачає володіння знаннями, розвиненими вміннями та професійно значущими особистісними якостями, які у педагогічній майстерності доведені до високого і постійно вдосконаленого мистецтва. У ході аналізу літературних джерел з проблеми професійної компетентності було виявлено такі її компоненти: гносеологічний, ціннісно-смисловий та діяльнісний. Гносеологічний компонент професійної компетентності педагога включає: знання теоретичних та методологічних засад певних наук, знання сучасних інформаційних технологій, знання вимог, що висуваються до сучасного педагога, знання нормативних документів , що стосуються професійної діяльності, широта та глибина додаткових знань. Ціннісно-смисловий (особистісний) компонент професійної компетентності включає: готовність до прояву особистої ініціативи, ціннісне ставлення до професії, готовність працювати у колективі. p align="justify"> Діяльнісний компонент (уміння) професійної компетентності включає наступні вміння: гностичні, проектувальні, комунікативні, інформаційні, творчі, аналітичні, організаторські, розвиваючі. Компетентність формується у діяльності і завжди проявляється в органічній єдності з цінностями людини, оскільки лише за умови ціннісного ставлення до діяльності, особистісної зацікавленості досягається високий професійний результат. Наявні в літературі дані свідчать, що питання оцінки професійної компетентності є нині незрозумілим, оскільки незрозуміло яким чином треба визначати наявні зміни рівня професійної компетентності. Оскільки відсутнє однозначне визначення поняття «професійна компетентність» та немає загальноприйнятої моделі оцінки підвищення рівня професійної компетентності педагогів ДНЗ, виникла потреба визначити свої позиції всередині дошкільного закладу. Для визначення рівнів професійної компетентності використовувалися такі методи: спостереження, анкетування, бесіди, тестування, самоаналіз. За результатами моніторингу було складено зведену картку оцінки рівнів професійної компетентності та професійно-значущих якостей педагогів. Кожен критерій даної карти оцінювався певною кількістю балів: від 0 до 5. Всі критерії були віднесені до певних параметрів, таким як результативність діяльності педагога, рівень знань педагога, наявність умінь, здібностей та ін. Після закінчення моніторингу виведено рівень компетентності кожного педагога: середній чи високий. В результаті було отримано такі дані: педагогів з високим рівнем компетентності 40%, із середнім - 45%, з низьким 15%. Усі педагоги мають необхідні теоретичні знання, захоплені своєю професією, сумлінно ставляться до своєї педагогічної діяльності. Виявилися такі проблемні зони: деякі педагоги відчувають труднощі в організації діяльності батьків, включенні їх у педагогічний процес, у застосуванні інформаційних технологій (організаторські вміння), баченні кожної дитини в групі (комунікативні вміння), у відборі форм, методів та засобів навчання та виховання для отримання якісного педагогічного результату (проектувальні вміння), невміння бачити проблеми та протиріччя та невміння знаходити потрібне та оригінальне рішення (творчі вміння). У деяких освітян необхідно розвивати вміння педагогічної техніки. Таким чином, багато компонентів професійної компетентності педагогів нашої установи потребують подальшого розвитку. Для забезпечення розвитку професійної компетентності педагогів нами було вибудовано певну систему методичної роботи з педагогічними кадрами, яка передбачає активну форму навчання та взаємодії педагогів у дитячому садку. Дана система є елементом постдипломної педагогічної освіти та спрямована на: - включення педагогів до експериментальної та інноваційної діяльності та усвідомлення її необхідності; - інформування педагогів про досягнення сучасної педагогічної науки та практики за допомогою нормативно-правових документів, програмно-методичного та дидактичного забезпечення; - Створення умов для безперервного розвитку та саморозвитку професійної компетентності. Система методичної роботи у МДОУ вибудовується у трьох напрямах: . Відносно конкретного педагога, де головним завданням є формування індивідуальної, авторської системи педагогічної діяльності вихователя. Для цього розроблено індивідуальні планипідвищення кваліфікації освітян. . Стосовно педагогічного колективу. У цьому напрямку методична робота спрямована на виявлення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду. . По відношенню до системи безперервної освіти, що передбачає осмислення нормативно-правових документів, запровадження досягнень науки та передової практики. Усі методичні заходи поділяються нами на блоки. Блок 1. Заходи, створені задля підвищення рівня теоретичних знань та науково-методичного творчості. . Робота педагогів у творчих та проблемних групах. До складу таких груп входять педагоги, які мають високі педагогічні здібності, головні провідники нових технологій. Основний напрямок діяльності цих груп - освоєння інновацій, розробка та впровадження нових проектів та результатів творчості, а також виявлення та вирішення проблем у діяльності колективу. . Відвідування освітянами курсів підвищення кваліфікації. Немає сенсу говорити про значення цієї форми навчання педагогів. Важливо, щоб педагог, який пройшов курси підвищення кваліфікації, поділився своїми знаннями із колегами. . Участь педагогів у міських методичних об'єднаннях, семінарах та науково-практичних конференціях. Основні напрямки діяльності таких заходів – виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду, обмін позитивним досвідом роботи серед освітян міста. . Консультування. Консультації є однією з найефективніших форм методичної роботи, оскільки вони розширюють кругозір педагогів, допомагають подолати труднощі у роботі, знайомлять з інноваційними матеріалами та літературою, роблять творчу роботу. . Педагогічні читання. Основна діяльність педагогічних читань спрямована на освоєння та накопичення психолого-педагогічних знань у сфері розвитку системи дошкільної освіти, наукових та практичних інновацій у дошкільної педагогіки та дитячої психології. Використовуються різноманітні форми роботи з педагогами: лекції, робота з психолого-педагогічною літературою, нормативними документами. Блок 2. Заходи, створені задля підвищення ціннісного ставлення до професії, формування гармонійних відносин із колегами. . Психолого-педагогічні тренінги. Навчання у тренінговій групі має низку незаперечних переваг. Педагоги вчаться приймати думку своїх колег, виявляють готовність до зміни своїх установок; вчаться викладати свої переживання, прагнення, цілі та очікування; підвищується активність та ініціативність у пошуку оригінальних рішень. . Використання методів морального заохочення та нагородження. За хорошу матеріальну винагороду людина зробить багато, а за щире визнання та схвалення – ще більше. Старання без визнання призводить до розчарування, тому необхідно відзначати та підтримувати навіть найменші успіхи педагогів. . Неофіційні колективні заходи. На таких заходах виникає можливість не тільки сформувати колектив однодумців, а й краще дізнатися про здібності кожного педагога, оцінити їх педагогічний потенціал. . Надання довіри за доручення відповідальних справ, делегування повноважень з формування кадрового резерву керівних кадрів. У кожному закладі є свої унікальні педагогічні кадри, які можуть бути відомі за межами свого дошкільного закладу. За такими педагогами тягнуться інші, переймають досвід спілкування з дітьми, батьками. Ці педагоги формують уявлення про заснування у соціумі. Щира зацікавленість адміністрації у професійному зростанні таких педагогів сприятиме збереженню та розвитку педагогічної еліти ДНЗ. Блок 3. Заходи, створені задля розвиток професійних умінь та педагогічної техніки. . Тижня педагогічної майстерності. Досвідчені педагоги демонструють свій досвід, що відрізняється оригінальністю та індивідуальним стилем. Це сприяє тому, що вихователі цінують індивідуальність кожного педагога, збагачують свій досвід, працюючи над пошуком авторського почерку. . Майстер-класи. Сприяють активізації особистості кожного педагога, розвитку творчих здібностей, уміння знаходити оптимальні та оригінальні рішення. . Педагогічні поради. Застосування таких методів проведення педрад, як дискусії, аукціони, круглі столи, педагогічні вітальні, забезпечує відвертий обмін думками, допомагає гуртувати колектив, нарощувати творчий потенціал кожного педагога. Педагогічна рада забезпечує організаційну, мотиваційну та емоційну єдність педагогічного колективу, що створює поле морально-інтелектуальної єдності, без якого група педагогів не може функціонувати як колектив. . Семінари-практикуми. включаються практичні завдання, спостереження роботи колег із наступним обговоренням Передбачається можливість обговорення різних точок зору, дискусії, створення проблемних ситуацій, які дозволяють у результаті виробити єдину позицію щодо питання. . Ділові ігри. Пов'язані з вирішенням педагогічних завдань, що містять опис конкретних ситуацій, Вимагають від учасників прийняття певної ролі та вибору способів взаємодії. Допомагають педагогам засвоїти технологію проведення заняття та виховних заходів. . Наставництво. Шлях молодого фахівця до професійної майстерності не легкий. Необхідно орієнтувати молодого педагога на оволодіння передовими методами та прийомами роботи, поповнення своїх знань. Досвідчений педагог допоможе наочним прикладомосягнути секрети професії. Таким чином, методична робота в ДНЗ – це частина системи безперервної освіти педагогів, заснована на досягненнях науки практики, спрямована на підвищення рівня професійної майстерності педагогів та орієнтована на досягнення та підтримку високої якостіпедагогічного процесу Не кожен освітянин може піднятися до вершини новаторства. Але любов до своєї професії, дітей, гарні професійні знання, розвинені педагогічні здібності та педагогічна техніка, постійна робота над своїм розвитком – необхідна умова для досягнення педагогом професійної майстерності.

ЛІТЕРАТУРА 1. Атмахова Л. Нові підходи, кваліфікація, майстерність. Методична служба як умова розвитку професійної компетентності педагогів ДНЗ. // Дошкільне виховання. 2008. № 3. С. 15 – 17. 2. Атмахова Л. Нові підходи, кваліфікація, майстерність. Методична служба як умова розвитку професійної компетентності педагогів ДНЗ. // Дошкільне виховання. 2008. № 4. С. 24 – 31. 3. Біла К.Ю. Методична робота у ДНЗ. Аналіз, планування, форми та методи. Творчий центр. М., 2008. 4. Введення у педагогічну діяльність. Навчальний посібник для студентів вищих. пед. навч. закладів / А.С.Роботова, Т.В.Леонтьєва, І.Г.Шапошникова та ін - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. 5. Лук'янова М.І. Професійна компетентність викладача: теоретичний аналіз поняття. // Управління дошкільним освітньою установою. 2007. № 1. С. 15 – 21. 6. Майєр А.А. Модель професійної компетентності педагога дошкільної освіти // Управління дошкільною освітньою установою. 2007. № 1. С. 8 – 14. 7. Панкова Є.П. Підвищуємо професійну компетентність вихователів. // Управління дошкільною освітньою установою. 2008. № 8. С. 28 – 33.